ДБН В.2.2-Х-20ХХ Здания и сооружения. Жилые здания. Основные положения

ДБН В.2.2-Х-20ХХ Здания и сооружения. Жилые здания. Основные положения

Проект государственной строительной нормы Украины, вторая редакция
calendar_today
19 февраля 2019
query_builder
visibility
3 490

Нормы распространяются на проектирование новых и реконструкцию одноквартирных и многоквартирных домов, в том числе специализированные квартирные жилые дома для престарелых и семей с лицами с инвалидностью и общежития.

Не распространяется на проектирование инвентарных и мобильных жилых домов.

Проект разработан публичным акционерным обществом «Украинский зональный научно-исследовательский и проектный институт по гражданскому строительству»

На замену ДБН В.2.2-15:2005, ДБН В.3.2-2-2009

Зміст:
  1. 1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
  2. 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
  3. 3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ
  4. 4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  5. 5 АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ
  6. Об'ємно-планувальна структура будинків
  7. Вимоги до окремих елементів будинків
  8. Квартири. Рівень їх комфорту і параметри
  9. Таблиця 1 – Типи квартир і їх площі залежно від кількості житлових кімнат
  10. Спеціалізоване житло для осіб похилого віку і осіб з інвалідністю
  11. Гуртожитки
  12. Нежитлові поверхи (приміщення)
  13. 6 ВИМОГИ МЕХАНІЧНОГО ОПОРУ ТА СТІЙКОСТІ
  14. 7 ІНЖЕНЕРНЕ ОБЛАДНАННЯ БУДИНКІВ
  15. Ліфти та підіймальні пристрої
  16. Сміттєзбирання
  17. Водопостачання і каналізація
  18. Опалення, вентиляція і кондиціонування
  19. Таблиця 2 – Розрахункові результуючі температури для проектування опалення і вимоги до повітрообміну в приміщеннях
  20. Газопостачання
  21. Електропостачання, електрообладнання та електроосвітлення
  22. Системи зв'язку та сигналізації
  23. 8 ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА
  24. Таблиця 3 – Нормована площа поверху залежно від ступеня вогнестійкості та поверховості будинків
  25. Таблиця 4 – Найбільша відстань від дверей квартир і кімнат гуртожитків до виходу у сходову клітку або назовні
  26. Додаткові вимоги до проектування гуртожитків умовною висотою більше 47 м
  27. 9 БЕЗПЕКА ТА ДОСТУПНІСТЬ У ВИКОРИСТАННІ
  28. Таблиця 5 – Мінімальна ширина і максимальний уклон сходових маршів
  29. 10 САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ (безпека життя та здоров'я)
  30. 11 ДОВГОВІЧНІСТЬ І РЕМОНТОПРИДАТНІСТЬ
  31. 12 ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ
  32. 13.РЕКОНСТРУКЦІЯ
  33. 13.1 Загальні положення
  34. 13.2 Обстеження конструкцій фундаментів, підземних і наземних частин будинків
  35. 13.3 Особливості інженерно-геологічних вишукувань
  36. 13.4 Вимоги до об'ємно-планувальних рішень
  37. ДОДАТОК А (обов'язковий). ВИЗНАЧЕННЯ ПЛОЩІ КВАРТИРИ У БАГАТОКВАРТИРНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДИНКУ І ГУРТОЖИТКУ, ПЛОЩІ БУДИНКУ, ПЛОЩІ ПРИМІЩЕНЬ, ПЛОЩІ ЗАБУДОВИ, БУДІВЕЛЬНОГО ОБ'ЄМУ, ПОВЕРХОВОСТІ ЖИТЛОВОГО БУДИНКУ
  38. ДОДАТОК Б (довідковий). РОЗРАХУНОК ПАСАЖИРСЬКИХ ЛІФТІВ
  39. Таблиця Б.1 — Мінімальна кількість пасажирських ліфтів
  40. ДОДАТОК В (довідковий). БІБЛІОГРАФІЯ

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Ці Норми поширюються на проектування нових і реконструкцію житлових будинків з умовною висотою до 73,5 м включно: одноквартирні та багатоквартирні, у тому числі спеціалізовані квартирні житлові будинки для осіб похилого віку і сімей із особами з інвалідністю та гуртожитки. При проектуванні житлових будинків з умовною висотою від 73,5 м та більше слід керуватися вимогами розділів 4 і 5 цих Норм та ДБН В.2.2-24

Вимоги цих Норм є обов'язковими для юридичних і фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності на території України незалежно від форм власності та відомчої належності.

Ці Норми не поширюються на проектування інвентарних і мобільних житлових будинків.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цих Нормах є посилання на такі нормативно-правові, нормативні акти та стандарти:
ДБН Б.2.2-12:2017 Планування і забудова територій
ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій
ДБН 363-92 Житлові будинки для осіб похилого віку сільської місцевості України
ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво
ДБН А.3.1-5:2009 Організація будівельного виробництва
ДБН В.1.1-1-94 Захист від небезпечних геологічних процесів. Проектування і будівництво цивільних будівель із блоків і каменів пиляних вапняків кримських родовищ в сейсмічних районах
ДБН B.1.1-3-97 Інженерний захист територій, будинків і споруд від зсувів і обвалів. Основні положення
ДБН В.1.1-7-2016 Пожежна безпека об’єктів будівництва. Загальні вимоги.
ДБН В.1.1-12-2014 Будівництво у сейсмічних районах України
ДБН В.1.1-24:2009 Захист від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування
ДБН В.1.1-31:2013 Захист територій, будинків і споруд від шуму
ДБН В.1.1-45:2017 Будівлі і споруди в складних інженерно-геологічних умовах. Загальні положення
ДБН В.1.1-46:2017 Інженерний захист територій, будинків і споруд від зсувів і обвалів. Основні положення
ДБН В.1.2-2:2006 Навантаження і впливи. Норми проектування
ДБН В.1.2-6-2008 Механічний опір та стійкість
ДБН В.1.2-7-2008 Пожежна безпека
ДБН В.1.2-8-2008 Безпека життя і здоров`я людини та захист навколишнього природного середовища
ДБН В.1.2-9-2008 Безпека експлуатації
ДБН В.1.2-10-2008 Захист від шуму
ДБН В.1.2-11-2008 Економія енергії
ДБН В.1.2-12-2008 Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки
ДБН В.1.2-14-2009 Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ
ДБН В.2.1-10-2009 Основи та фундаменти споруд. Основні положення проектування
ДБН В.2.2-3:2018 Заклади освіти
ДБН В.2.2-4:2018 Заклади дошкільної освіти
ДБН В.2.2-5-97 Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони
ДБН В.2.2-9-2009 Громадські будинки та споруди. Основні положення
ДБН В.2.2-10-20011) Заклади охорони здоров`я
1) На протязі 16.01.2019
ДБН В.2.2-11-2002 Підприємства побутового обслуговування. Основні положення
ДБН В.2.2-13-2003 Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди
ДБН В.2.2-16-2005 Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади
ДБН В.2.2-17:2006 Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення
ДБН В.2.2-18:2007 Заклади соціального захисту населення
ДБН В.2.2-23:2009 Підприємства торгівлі
ДБН В.2.2-24:2009 Проектування висотних житлових і громадських будинків
ДБН В.2.2-25:2009 Підприємства харчування (заклади ресторанного господарства)
ДБН В.2.2-26:2010 Суди
ДБН В.2.2-28:2010 Будинки адміністративного та побутового призначення
ДБН В.2.3-5-2001 Вулиці та дороги населених пунктів
ДБН В.2.3-7-2010 Метрополітени
ДБН В.2.3-15-2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів
ДБН В.2.5-20-2001 Газопостачання
ДБН В 2.5-23:2010 Проектування електрообладнання об`єктів цивільного призначення
ДБН В.2.5-24:2012 Електрична кабельна система опалення
ДБН В.2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення
ДБН В.2.5-39:2008 Зовнішні мережі та споруди. Теплові мережі
ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту
ДБН В.2.5-64:2012 Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво
ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування
ДБН В.2.5-74:2013 Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди. Основні положення проектування
ДБН В.2.5-75:2013 Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування
ДБН В.2.5-77:2014 Котельні
ДБН В.2.6-31-2016 Теплова ізоляція будівель
ДБН В.2.6-33:2008 Конструкції зовнішніх стін із фасадною теплоізоляцією. Вимоги до проектування, улаштування та експлуатації
ДБН В.2.6-98:2009 Бетонні та залізобетонні конструкції. Основні положення
ДБН В.2.6-161:2017 Дерев’яні конструкції. Основні положення
ДБН В.2.6-162:2010 Кам’яні та армокам’яні конструкції. Основні положення
ДБН В.2.6-198:2014 Сталеві конструкції. Норми проектування
ДБН В.2.6-220:2017 Покриття будівель і споруд
ДБН В.3.1-ХХ:201Х2) Експлуатаційна придатність будівель та споруд. Основні положення
2) На розгляді 16.01.2019
ДБН В.3.2-1-2004 Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам'ятках культурної спадщини
ВБН В.2.2-ЦЗН-2004/Мінпраці України Центри зайнятості базового рівня
ДСТУ 2272:2006 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять
ДСТУ 2339-94 Енергозбереження. Основні положення
ДСТУ Б А.1.1-91:2008 Вимоги до побудови, викладання, оформлення та видання будівельних норм
ДСТУ Б А.2.2-8:2010 Розділ «Енергоефективність» у складі проектної документації об’єктів
ДСТУ Б А.2.2-12:2015 Енергетична ефективність будівель. Метод розрахунку енергоспоживання при опаленні, охолодженні, вентиляції, освітленні та гарячому водопостачанні
ДСТУ Б В.1.2-3:2006 Прогини і переміщення. Вимоги проектування
ДСТУ Б В.2.1-27:2010 Палі. Визначення несучої здатності за результатами польових випробувань
ДСТУ Б В.2.5-34:2007 Сміттєпроводи житлових і громадських будинків. Загальні технічні умови
ДСТУ Б В.2.5-38:2008 Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд (ІЕС 62305:2006, NEQ)
ДСТУ Б В.2.5-82:2016 Електробезпека в будівлях і спорудах. Вимоги до захисних заходів від ураження електричним струмом
ДСТУ Б В.2.6-49:2008 Огорожі сходів, балконів і дахів сталеві. Загальні технічні умови
ДСТУ Б В.2.6-52:2008 Сходи маршеві, площадки та огородження сталеві. Технічні умови
ДСТУ Б В.2.6-100:2010 Методи визначення теплостійкості огороджувальних конструкцій
ДСТУ Б В.2.6-101:2010 Метод визначення опору теплопередачі огороджувальних конструкцій
ДСТУ Б В.2.6-145:2010 Захист бетонних і залізобетонних конструкцій від корозії. Загальні технічні вимоги (ГОСТ 31384-2008, NEQ)
ДСТУ Б В.2.6-189:2013 Методи вибору теплоізоляційного матеріалу для утеплення будівель
ДСТУ Б В.2.6-193:2013 Захист металевих конструкцій від корозії Вимоги до проектування
ДСТУ Б В.3.1-2:2016 Ремонт і підсилення несучих і огороджувальних будівельних конструкцій та основ будівель і споруд
ДСТУ Б EN 13384-2:2010 Димоходи. Методи теплотехнічного та аеродинамічного розрахунків. Частина 2: Димоходи з підключенням декількох теплогенераторів (EN 13384-2:2003+А1:2009, IDT)
ДСТУ Б EN 15242:2015 (EN 15242:2007, IDT) Розрахункові методи визначення витрат повітря на вентиляцію будівель з урахуванням інфільтрації
ДСТУ Б EN 15243:2015 (EN 15243:2007, IDT) Розрахунок температури приміщень та методи визначення навантажень і енергопотреб для будівель з системами кондиціонування повітря
ДСТУ Б EN 15251:2011 Розрахункові параметри мікроклімату приміщень для проектування та оцінки енергетичних характеристик будівель по відношенню до якості повітря, теплового комфорту, освітлення та акустики (EN 15251:2007, IDT)
ДСТУ Б EN 15459:2014 Процедура економічної оцінки енергетичних систем будівель (EN 15459:2007, IDT)
ДСТУ EN 81-70:2010 Норми безпеки до конструкції та експлуатації ліфтів. Специфічне використання пасажирських і вантажопасажирських ліфтів. Частина 70. Зручність доступу до ліфтів пасажирів, зокрема осіб з обмеженими фізичними можливостями (EN 81-70:2003, IDT)
ДСТУ EN 81-72:2017 (EN 81-72:2015, IDT) Вимоги техніки безпеки до конструкції та монтажу ліфтів. Специфічне використання пасажирських і вантажопасажирських ліфтів. Частина 72. Ліфти пожежні
ДСТУ EN 50131-1:2014 Системи тривожної сигналізації. Системи охоронної сигналізації. Частина 1. Загальні вимоги (EN 50131-1:2006, EN 50131-1:2006/A1:2009, EN 50131-1:2006/IS2:2010, IDT)
ДСТУ EN 62305-1:2012. Захист від блискавки. Частина 1. Загальні принципи (EN 62305-1:2011, IDT)
ДСТУ IEC 62305-2:2012. Захист від блискавки. Частина 2. Керування ризиками (IEC 62305-2:2010, IDT)
ДСТУ EN 62305-3:2012 Захист від блискавки. Частина 3. Фізичні руйнування споруд та небезпека для життя людей (EN 62305-3:2011, IDT)
ДСТУ EN 62305-4:2012 Захист від блискавки. Частина 4. Електричні та електронні системи, розташовані в будинках і спорудах. Поправка
ДСТУ Б EN ISO 7730:2011 Ергономіка теплового середовища. Аналітичне визначення та інтерпретація теплового комфорту на основі розрахунків показників PMV І PPD і критеріїв локального теплового комфорту (EN ISO 7730:2005, IDT)
ДСТУ ISO 4190-6-2001 Установка ліфтова (елеваторна). Частина 6. Ліфти пасажирські для встановлення в житлових будинках. Планування і вибір (ISO 4190-6:1984, IDT)
ДСТУ ISO 9386-1:2005 Приводні підіймальні платформи для осіб з функціональними порушеннями. Правила безпеки, розміри і робота. Частина 1. Вертикальні підіймальні платформи (ISO 9386-1:2000, IDT)
ДСТУ ISO 9386-2:2005 Приводні підіймальні платформи для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Правила безпеки, розміри та функціонування. Частина 2. Приводні сходові підйомники для пересування по нахиленій площині користувачів, що сидять, стоять та перебувають в інвалідних колясках (ISO 9386-2:2000, IDT)
ДСТУ-Н Б А.1.3-ХХ:201Х3) Настанова щодо підбору та улаштування лічильників води та теплоти у багатоквартирних будинках
3) На розгляді 16.01.2019
ДСТУ-Н Б А.2.2-5:2007 Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорта будинків при новому будівництві та реконструкції
ДСТУ-Н Б А.2.2-12:2015 Настанова з проведення енергетичної оцінки будівель
ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 Настанова з улаштування контейнерних майданчиків
ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013 Настанова щодо розподілу територій мікрорайонів (кварталів) для визначення прибудинкових територій багатоквартирної забудови
ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 Будівельна кліматологія
ДСТУ-Н Б В.1.1-32:2013 Настанова з проектування захисту від шуму в приміщеннях засобами звукопоглинання та екранування
ДСТУ-Н Б В.1.1-33:2013 Настанова з розрахунку та проектування захисту від шуму сельбищних територій
ДСТУ-Н Б В.1.1-34:2013 Настанова з розрахунку та проектування звукоізоляції огороджувальних конструкцій житлових і громадських будинків
ДСТУ-Н Б В.1.1-35:2013 Настанова з проведення розрахунку шуму в приміщеннях і на територіях
ДСТУ-Н Б В.1.1-40:2016 Настанова щодо проектування будівель і споруд на слабких ґрунтах
ДСТУ-Н Б В.1.2-13:2008 Настанова. Основи проектування конструкцій (ЕN 1990:2002, ІDN)
ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану
ДСТУ-Н Б В.2.2-27:2010 Настанова з розрахунку інсоляції об'єктів цивільного призначення
ДСТУ-Н Б В.2.2-31:2011 Настанова з облаштування будинків і споруд цивільного призначення елементами доступності для осіб з вадами зору та слуху
ДСТУ-Н Б В.2.5-37:2008 Настанова з проектування, монтування та експлуатації автоматизованих систем моніторингу та управління будівлями і спорудами
ДСТУ-Н Б В.2.2-38:2013 Настанова з улаштування пожежних ліфтів в будинках та спорудах
ДСТУ-Н Б В.2.5-43:2010 Настанова з улаштування систем сонячного теплопостачання в будинках житлового і громадського призначення
ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 Настанова щодо проектування та улаштування вікон та дверей
ДСТУ-Н Б В.3.2-3:2014 Настанова з виконання термомодернізації житлових будинків
ДСТУ-Н Б CEN/TS 14383-3:2011 Запобігання злочинам. Міське планування та проектування будівель. Частина 3. Настанова з підвищення безпеки житлових будинків
ВСН 48-86(р) Правила безпеки при проведенні обстежень житлових будинків для проектування капітального ремонту (НПАОП 45.21-1.01-86)
ВСН 55-87(р) Держцивілбуд. Інструкція про склад, порядок розробки, узгодження і затвердження проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт житлових будівель
ВСН 57-88(р) Положення з технічного обстеження житлових будівель
НПАОП 0.00-1.51-88 Правила устройства и безопасной эксплуатации фреоновых холодильных установок (Правила улаштування та безпечної експлуатації фреонових холодильних установок)
НПАОП 40.1-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрооблад- нання спеціальних установок
ПУЕ:2017 Правила улаштування електроустановок
ДСанПіН 145-2011 Державні санітарні норми і правила утримання територій населених місць
ДСанПіН 239-96 Державні санітарні норми і правила захисту від впливу електромагнітних випромінювань
ДСанПіН 8.2.1-181-2012 Полімерні та полімервмісні матеріали, вироби і конструкції, що застосовуються у будівництві та виробництві меблів. Гігієнічні вимоги
ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку
ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації
ДСП 173-96 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів
ДГН 6.6.1-6.5.001-98 Державні гігієнічні нормативи. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)
ГБН В.2.2-34620942-002:2015 Лінійно-кабельні споруди телекомунікацій. Проектування
ГН 2.2.6-166-2009 Орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць
Стандарт СОУ ЖКГ 75.11–35077234.0015:2009 Правила визначення фізичного зносу житлових будинків

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цих Нормах використані терміни, установлені в ДСТУ 1.1: нормативний документ, стандарт; ДСТУ Б А.1.1-91: державні будівельні норми; ДСТУ-Н Б В.3.2-33: термомодернізація; ДБН В.1.1-7: умовна висота будинку; ДБН А.2.2-3: реконструкція.

Нижче надано терміни, додатково використані у цих Нормах, та визначення позначених ними понять:

3.1 антресоль
Площадка усередині приміщення, настил під стелею (відкритий чи закритий) для зберігання речей.

3.2 багатоквартирний житловий будинок
Житловий будинок, до складу якого входить більше ніж одна квартира та який має загальні позаквартирні приміщення і загальні інженерні мережі.

3.3 балкон
Виступаюча з площини стіни фасаду обгороджена площадка.

3.4 вбудовано-прибудовані приміщення
Приміщення, які розташовується у габаритах будинків та в об’ємах, розміщених поза габаритами будинку більше ніж на 1,5 м.

3.5 галерея
Комунікаційний простір у вигляді критого переходу, аркади, колонади, антресолі або подовженого балкону, що з'єднує приміщення чи частини будинку; може бути глухою, заскленою чи не бути огородженою (крім перил).

3.6 горище
Простір між поверхнею покриття (даху), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього поверху.

3.7 допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку
Приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку (технічні) та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєзбірні камери).

3.8 житло І категорії
Житло з нормованими нижніми і ненормованими верхніми межами площ квартир та одноквартирних житлових будинків (чи котеджів),, які забезпечують рівень комфорту проживання не нижче за мінімально допустимий.

3.9 житло II категорії
Житло з нормованими нижніми і верхніми межами площ квартир та житлових кімнат гуртожитків відповідно до чинних санітарних норм, які забезпечують мінімально допустимий рівень комфорту проживання.

3.10 житловий будинок секційного типу
Будинок, що складається з однієї або декількох секцій.

3.11 житловий будинок коридорного (галерейного) типу
Будинок, у якому квартири (або кімнати гуртожитків) мають виходи через загальний коридор(галерею) не менше ніж на двоє сходів (сходових кліток).

3.12 житлове приміщення (житлова кімната) Опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання.

3.13 житловий осередок гуртожитку
Група житлових кімнат, об'єднаних підсобними приміщеннями загального користування.

3.14 квартира
Комплекс взаємопов'язаних приміщень, що використовуються для проживання однієї сім'ї різного чисельного складу, який включає: основні приміщення – житлову (житлові) кімнату, та допоміжні приміщення – кухню, ванну кімнату (душову), туалет (або суміщений санвузол), а також передпокій, комору чи вбудовану шафу.

3.15 квартира у двох рівнях
Квартира, житлові та підсобні приміщення якої розміщені на двох суміжних поверхах і об'єднані внутрішньоквартирними сходами.

3.16 кухня
Підсобне приміщення для приготування їжі, зберігання продуктів, їх термообробки.

3.17 кухня-їдальня
Кухня, в якій передбачено місце для приймання їжі, характерна для багатокімнатних квартир.

3.18 кухня-ніша
Невідокремлений перегородкою простір у структурі житлової кімнати чи передпокою для розміщення кухонного обладнання без обіднього місця; може освітлюватися природним або "другим" світлом через фрамугу.

3.19 літні приміщення
Відкриті до зовнішнього простору приміщення (балкони, лоджії, тераси), які розташовані в неопалюваному об'ємі квартири (будинку) і призначені для сезонного використання.

3.20 ліфтовий хол
Приміщення перед входом до ліфта (ліфтів), що має огороджувальні конструкції з дверима у прорізах.

3.21 лоджія
Перекрите й обгороджене у плані з трьох боків приміщення, відкрите до зовнішнього простору або засклене.

3.22 нежитлове приміщення
Приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду.

3.23 одноквартирний житловий будинок
Індивідуальний житловий будинок, що має прибудинкову ділянку.

3.24 підсобні приміщення квартири
Приміщення, призначені для гігієнічних або господарсько-побутових потреб мешканців (ванна, туалет, душова, приміщення для прання, кухня, комора), а також передпокій, внутрішньоквартирний хол, коридор.

3.25 площа квартири
Сумарна площа житлових і підсобних приміщень квартири без урахування лоджій, балконів, веранд і терас, холодних комор і зовнішніх тамбурів.

3.26 планувальна позначка землі
Рівень землі на межі вимощення будинку.

3.27 поверх
Частина будинку між двома перекриттями, що являє собою ряд приміщень і проходів (коридорів), розташованих на одному рівні і з'єднаних вертикальними комунікаціями (сходовими клітками, ліфтами) з іншими поверхами. Висота поверху визначається від його підлоги до підлоги наступного поверху.

3.28 поверх мансардний (мансарда)
Поверх у горищному просторі, фасад якого повністю або частково утворений поверхнею (поверхнями) похилої чи ламаної покрівлі.

3.29 поверх надземний
Поверх з позначкою підлоги приміщень не нижче планувальної позначки землі.

3.30 поверх основний
Поверх (для розрахунку ліфтів), на який мешканці мають доступ із прибудинкової території.

3.31 поверх перший
Нижній надземний поверх житлового будинку.

3.32 поверх підвальний (перший підземний поверх)
Поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі більш ніж на половину висоти приміщення.

3.33 поверх підземний
Поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі не менше, ніж на висоту приміщення.

3.34 поверх технічний
Поверх для розміщення інженерного обладнання і прокладання комунікацій, може бути розташований у нижній (техпідпілля), верхній (технічне горище) або в середній частині будинку.

3.35 поверх цокольний
Поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі на висоту не більше половини висоти приміщень.

3.36 пороговий рівень будівельного виробу
Мінімальний або максимальний експлуатаційний рівень суттєвої характеристики будівельного виробу.

3.37 приміщення технічні
Приміщення для розміщення обладнання теплових пунктів, електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок.

3.38 протяжний будинок
Будинок, довжина якого у три і більше разів перевищує його висоту.

3.39 світловий карман
Приміщення з прямим природним освітленням, що примикає до коридору і служить для його освітлення.

3.40 світловий ліхтар
Засклена конструкція покриття для верхнього освітлення приміщень.

3.41 секція житлового будинку
Будинок або частина житлового будинку (відокремлена від інших частин суцільною стіною) із квартирами (кімнатами гуртожитків), що мають вихід на загальну одну (або дві) сходову клітку або безпосередньо через коридор.

3.42 суміщений санвузол
Приміщення, обладнане унітазом, ванною (чи душовим піддоном), умивальником.

3.43 суттєва характеристика
Характеристика будівельного виробу, яка забезпечує під час його використання додержання встановлених цим Законом основних вимог до споруд.

3.44 сходово-ліфтовий вузол
Приміщення, призначене для розміщення вертикальних комунікацій: сходової клітки, ліфтів.

3.45 тамбур
Прохідний простір між дверима, призначений для захисту від проникнення холодного повітря в опалювальний період та теплого повітря в неопалювальний період, диму і запахів та розташований при вході до будинку, у сходову клітку або інші приміщення.

3.46 тераса
Споруда, обгороджена відкрита прибудова до будинку у вигляді площадки для відпочинку, що може мати дах; розміщується на землі або над розташованим нижче поверхом.

3.47 технічне оснащення багатоквартирного житлового будинку
Інженерні комунікації та технічні пристрої, необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир (загальнобудинкові мережі тепло-, холодо- водо-, газо-, електропостачання та обладнання, системи опалення, охолодження, вентиляції, кондиціонування, бойлерні, системи протипожежного захисту, вентиляційні канали/шахти та димоходи; сміттепроводи, пристрої ліфтів, центральних розподільних щитів, індивідуальних і квартирних теплових пунктів, системи зв'язку та сигналізації, теле-, радіо-, інтернеткомунікації та обладнання, а також елементи благоустрою території).

3.48 холодна комора
Приміщення, розташоване в неопалюваному об'ємі квартири (будинку).

3.49 еркер
Засклена виступна з площини фасаду частина приміщення, яка дозволяє збільшити внутрішній простір житла, а також поліпшити його освітленість та інсоляцію.

4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

4.1 Житло за рівнем комфорту та соціальної спрямованості поділяють на дві категорії: І і II (див. розділ 3). Вимоги цих Норм поширюються на обидві категорії мешканців усіх категорій житла.

4.2 При реконструкції житлових будинків, крім вимог цих Норм, слід враховувати вимоги ДСТУ-Н Б В.3.2-3, а для пам'яток культурної спадщини – вимоги ДБН В.3.2-1.

4.3 Проектування житлових будинків здійснюють з урахуванням факторів, викликаних надзвичайними ситуаціями, у тому числі пожежею (див. розділ 8) згідно з вимогами ДБН В.1.2-14, ДБН В.1.2-2, а також положеннями розділу 5.

4.4 Розміщення багатоквартирних житлових будинків, пов'язаних з ними технічних будинків та споруд на території мікрорайонів (кварталів), мінімальні протипожежні відстані між ними визначаються проектами забудови і виконуються згідно з вимогами ДБН Б.2.2-12, ДБН Б.2.2-5, ДСТУ-Н Б Б.2.2-9 і ДСП 173.

4.5 До житлових будинків слід передбачати проїзди та під’їзди для пожежних автомашин згідно з вимогами ДБН Б.1.1-12 по дорогах з твердим покриттям. При цьому, необхідно забезпечувати під’їзд пожежних автомашин до основних евакуаційних виходів із будинку і до виходів, що ведуть до пожежних ліфтів. У разі влаштування у квартирах балконів з глухими простінками відповідно до пункту 8.10 цих ДБН слід передбачати до зазначених балконів доступ пожежно-рятувальних підрозділів з пожежних автодрабин (автопідйомників).

4.6 Проектування прибудинкової території повинно виконуватися згідно з ДБН Б.2.2-12, ДБН Б.2.2-5, ДСТУ-Н Б Б.2.2-9, ДСанПіН 145.

4.7 Для збирання побутових відходів на прибудинковій території слід облаштовувати контейнерні майданчики для сміттєзбирання, які передбачаються згідно з вимогами ДСТУ-Н Б Б.2.2-7.

Контейнерні майданчики для збирання сміття й відходів необхідно розміщувати у місцях, віддалених від дитячих майданчиків, зон відпочинку й масової присутності людей, забезпечуючи компактне і диференційоване складування різних видів сміття та відходів.

4.8 За розміщення в першому, другому, третьому і цокольному поверхах багатоквартирних житлових будинків вбудованих нежитлових приміщень громадського призначення з масовим відвідуванням (магазини, адміністративні приміщення) підходи і під'їзди до них не повинні перешкоджати під'їзду до кожного входу житлового будинку пожежних, санітарних машин, пересувної техніки комунальних служб та автотранспорту мешканців будинку.

4.9 Визначення площі квартири у житловому будинку і гуртожитку, площі житлового будинку, площі приміщень, площі забудови, будівельного об'єму, поверховості житлового будинку наведений у додатку А.

5 АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ

Об'ємно-планувальна структура будинків

5.1 Розміщення житлових багатоквартирних будинків на території мікрорайону (кварталу) визначається проектним рішенням на підставі містобудівних умов і обмежень земельної ділянки з урахуванням вимог ДБН Б.2.2-12, ДБН В.1.1-7, ДБН В.2.3-5, ДБН В.2.3-7, ДСТУ-Н Б Б.2.2-9.

5.2 При проектуванні протяжних окремо розташованих будинків і периметральної забудови кварталу в них слід передбачати наскрізні проїзди для автотранспорту відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12. У цих будинках мають передбачатися також наскрізні проходи на відстані не більше 100 м.

5.3 Розміщення житлових приміщень у цокольних, підвальних і підземних поверхах житлових будинків не допускається.

Вимоги до окремих елементів будинків

5.4 Висота житлових приміщень від підлоги до стелі повинна бути – не менше 2,5 м. У районах із середньомісячною температурою липня 21°С і більше, яку визначають згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27, висоту житлових приміщень необхідно приймати – не менше 2,7 м. Висоту внутрішньоквартирних коридорів, санвузлів та інших підсобних приміщень допускається знижувати до 2,1 м.

5.5 Ширина коридору в житлових будинках між сходами чи торцем коридору і сходами повинна бути не менше: при довжині коридору до 40 м – 1,6 м, понад 40м – 1,8 м. Ширина галереї повинна бути не меншою 1,6 м.

5.6 Сходові клітки багатоквартирних житлових будинків, за винятком сходових кліток типів СК2 і Н4, повинні розташовуватися всередині будинку біля зовнішніх стін.

Вибір типу позаквартирних евакуаційних сходових кліток провадиться згідно з вимогами розділу 8 цих Норм відповідно до ДБН В.1.1-7

Кількість підйомів в одному сходовому марші або на перепаді рівнів повинна бути не менше трьох і не більше 18. Найменша ширина маршу в секційних, коридорних і галерейних будинках 1,05...1,2 м; найбільший уклон маршів у секційних двоповерхових житлових будинках — 1:1,5; триповерхових і більше, а також коридорних і галерейних житлових будинках — 1:1,75. Марші сходів, що ведуть у підвальні та цокольні поверхи, використовувані з технічною метою, допускаються шириною 0,9 м, а їх уклон — не більше 1:1,25.

Примітка 1. Ширина сходового маршу визначається, як відстань між стіною і його огорожею або між його огорожами. Така ширина не повинна перевищувати довжину проступів.

Примітка 2. Ширина сходової площадки повинна бути не меншою від ширини маршу

Примітка 3. При реконструкції будинків допускається збереження існуючих уклону і ширини сходових маршів і площадок.

В одноквартирних, двоквартирних і зблокованих житлових будинках заввишки до трьох поверхів ширина маршу внутрішніх сходів повинна бути не менше 0,9 м, а найбільший його уклон — 1:1,25.

5.7 Допускається влаштовувати вхід до будинку на рівні позначки тротуару за умови влаштування твердого покриття з обладнанням водовідведення та улаштуванням антикригових електричних кабельних систем згідно з ДСТУ Н Б В.2.5-78.

Перед зовнішніми входами до житлових будинків передбачають сходи і пандуси, а також тамбури глибиною не менше 1,5 м згідно з ДБН В.2.2-17. При входах до багатоквартирних будинків допускається передбачати приміщення із санвузлом для чергового персоналу (консьєржа), комору для зберігання прибирального інвентаря. Зазначені вище приміщення (крім тамбурів) повинні розташовуватися поза сходовими клітками.

У житлових будинках на першому поверсі допускається передбачати окреме приміщення для зберігання дитячих колясок.

5.8 Вхід до одноквартирного житлового будинку може влаштовуватися через засклену веранду. При цьому для входу в житлове приміщення повинно бути не менше трьох дверей (у IVB кліматичній зоні — двох дверей). Допускається влаштування подвійних дверей, а також розміщення головного входу до одноквартирного житлового будинку у цокольному поверсі. При цьому передпокій із сходинками має бути опалюваним.

5.9 Приміщення електрощитової влаштовується згідно з вимогами ДБН В.2.5-23, ПУЕ та НПАОП 40.1-1.32. У багатоповерхових житлових будинках електрощитові рекомендується розміщувати на першому поверсі з виходом із неї безпосередньо назовні або у поповерховий позаквартирний коридор (хол).

Не допускається розміщення електрощитової суміжно з житловими приміщеннями (житловими кімнатами), під і над ними, а також під приміщеннями з мокрими процесами. Приміщення електрощитової можна розміщувати суміжно з передпокоєм, коморою, санвузлами. Допускається передбачати електрощитову в підземному поверсі поблизу входу за умови унеможливлення її затоплення та з влаштуванням шумоізоляції огороджувальних конструкцій згідно з вимогами ДБН В.1.1-31, а також розміщення електрощитової на верхньому технічному поверсі для живлення системи протидимного захисту.

5.10 У багатоквартирних будинках необхідно передбачати улаштування поштових скриньок для кожної квартири із розміщенням їх на першому поверсі у вестибюлі або коридорі загального користування. При цьому не допускається звуження розрахункової ширини евакуаційних шляхів.

5.11 Дахи багатоквартирних будинків слід проектувати з організованим водостоком згідно з ДБН В 2.6-220 та ДБН В.2.5-64. Допускається передбачати неорганізований водостік з дахів одно-, двоповерхових будинків за умови влаштування козирків над входами. В разі організації зовнішнього водостоку повинні бути передбачені заходи, які виключають утворення і падіння бурульок та полою згідно з вимогами ДБН В.2.5-64. Козирки над балконами верхніх поверхів слід убезпечувати від утворення бурульок та полою на них.

Для будинку з похилим дахом, що безпосередньо примикає до тротуарів (доріг), а також для будинку з плоским покриттям і водостічними воронками слід передбачати відповідно до ДБН В.2.5-64 антикригову систему.

Рівень покрівлі вбудованих і вбудовано-прибудованих приміщень громадського призначення в місцях примикання до житлової частини будинку не повинен перевищувати позначок підлоги вище розташованих житлових приміщень, а при наявності балконів, лоджій не повинен перевищувати позначок їх підлоги.

В місцях примикання прибудови до житлової частини будинку необхідно врахувати вимоги ДСТУ-Н Б CEN/TS 14383-3:2011 та можливі негативні наслідки впливу прибудови на рівень шуму і зміни гігієнічного та температурного режиму в існуючому житлі.

5.12 Застосування безгорищних дахів (суміщених покриттів) допускається у покриттях мансард, терас у житлових будинках терасного типу та над квартирами верхніх поверхів, житлових будинків і гуртожитків із застосуванням покриттів інверсійного типу з підвищеною шумоізоляцією, з розрахованою вентиляційною системою в її складі та дотриманням нормативних параметрів мікроклімату, теплового режиму та шуму згідно з ДБН В.2.6-31, ДБН В.2.6-220, ДБН В.1.2-10, ДСТУ Б EN 15251, ДСТУ Б EN ISO 7730.

5.13 На дахах житлових будинків слід передбачати огорожу згідно з ДБН В.1.1-7 і ДСТУ Б В.2.6-49.

5.14 При розробленні об'ємно-планувальних рішень слід враховувати вимоги щодо забезпечення безпечного доступу персоналу до всіх елементів конструкцій та обладнання, які потребують періодичного огляду та обслуговування згідно з вимогами розділу 11 цих Норм.

Квартири. Рівень їх комфорту і параметри

5.15 Одноквартирний (односімейний) житловий будинок і квартиру у багатоквартирному житловому будинку слід проектувати, виходячи з умови їх заселення однією сім'єю. Типи квартир за кількістю житлових кімнат і їх площі у житлових будинках II категорії слід приймати за таблицею 1.

5.16 Рівень комфорту і склад приміщень квартир і одноквартирних будинків у будівлях житла І категорії визначається завданням на проектування, при цьому нижня межа площі квартир повинна бути не нижче від відповідних показників квартир, наведених у таблиці 1.

Таблиця 1 – Типи квартир і їх площі залежно від кількості житлових кімнат

Кількість житлових кімнат
1 2 3 4 5
Нижня і верхня межа площі квартир, м2 28-38 44-53 56-65 70-77 84-96
Примітка 1. Площі квартир дано без урахування площі літніх приміщень.
Примітка 2. Площі квартир одноквартирних і зблокованих будинків можуть бути збільшені на 5%.
Примітка 3. З метою уніфікації конструктивно-планувальних рішень багатоквартирних будинків допускається збільшувати площу окремих типів квартир на 5%.

5.17 Площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 14 м2, в інших квартирах – не менше 16 м2. Мінімальна площа спальні на одну особу – 8 м2, на дві особи – 10 м2. Мінімальна площа кухні – 7 м2, в однокімнатній квартирі допускається зменшувати площу кухні до 5 м2. Допускається передбачати кухню-нішу за умови її обладнання електроплитою та механічною витяжною вентиляцією.

5.18 Допоміжні приміщення квартири ІІ категорії комфортності повинні бути обладнані: кухня – мийкою, також плитою для приготування їжі; ванна кімната – ванною (або душем) та умивальником; туалет – унітазом та умивальником; суміщений санвузол – ванною (або душем), умивальником і унітазом.

5.19 Не допускається розміщення туалету та ванної (або душової) над житловими кімнатами і кухнями. Ці приміщення допускається розміщувати над кухнею квартир, розташованих у двох або декількох рівнях. Не допускається кріплення приладів і трубопроводів безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати.

5.20 Ширина підсобних приміщень квартир повинна бути не менше: кухні – 1,8 м; передпокою – 1,5 м; коридорів, що ведуть до житлових кімнат, – 1,1 м.

5.21 Кухні, обладнані газовими водонагрівачами, повинні відповідати вимогам ДБН В.2.5-20.

5.22 Місця розташування балконів і лоджій багатоповерхових житлових будинків визначаються проектним рішенням з урахуванням вимог 10.3. У випадку їх засклення необхідно керуватися вимогами 8.10 цих Норм.

5.23 Зовнішні вікна та балконні двері слід проектувати та улаштовувати згідно з ДСТУ-Н Б В.2.6-146.

Спеціалізоване житло для осіб похилого віку і осіб з інвалідністю

5.24 При проектуванні спеціалізованих житлових будинків для осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, квартир для сімей із особами з інвалідністю слід також керуватися вимогами ДБН В.2.2-17, ДСТУ-Н Б В.2.2-31 і ДБН 363.

5.25 Будинки-інтернати проектуються за вимогами ДБН 363 та ДБН В.2.2-18.

5.26 Спеціалізоване житло для осіб з інвалідністю може розташовуватися у будинках-інтернатах, спеціалізованих житлових будинках для сімей із особами з інвалідністю або в першому поверсі багатоквартирного житлового будинку звичайного типу; з квартир таких будинків, згідно з вимогами ДБН В.2.2-17, допускається передбачати додатковий вихід на прибудинкову територію.

5.27 Одно-, двокімнатні квартири для осіб похилого віку повинні мати загальну площу, не меншу зазначеної в таблиці 1 з можливим збільшенням на 5%.

Площа квартир для сімей із особами з інвалідністю повинна бути збільшена на 10-12 м2 проти показників, зазначених у таблиці 1.

5.28 У будинках із квартирами для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю у коридорах, при вході до будинку, підході до ліфта та сміттєпроводу не повинно бути сходинок і порогів. У цих випадках слід передбачати пандуси завширшки не менше 1,2 м із уклоном згідно з вимогами ДБН В.2.2-17 або підйомники. Ширина позаквартирних коридорів має бути не менше ніж 1,8 м, прорізів дверей – не менше 0,9 м. При входах до будинку слід передбачати тамбури глибиною не менше ніж 1,5 м.

5.29 У будинках заввишки два і більше поверхів, квартири та приміщення яких розраховані на відвідування або мешкання осіб з інвалідністю, слід передбачати на пожежний відсік не менше одного ліфта (пасажирського або вантажного) глибиною кабіни не менше 2,1 м, який забезпечує під час пожежі, землетрусу та інших надзвичайних ситуацій можливість рятування осіб з інвалідністю та літнього віку, що не здатні до самостійного пересування по сходах і пандусах, а також транспортування пожежних і рятувальних підрозділів. Ці ліфти виконуються згідно з ДСТУ ЕN 81-72.

5.30 У квартирах для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю влаштування лоджій або балконів обов'язкове. Їх ширина повинна бути не меншою 1,5 м.

У квартирах для сімей із особами з інвалідністю на кріслах колісних ширина підсобних приміщень повинна бути не менше: кухні – 2,3 м при однобічному і 2,9 м при двобічному або кутовому розміщенні обладнання; передпокою – 1,6 м (з можливістю зберігання крісла-коляски); внутрішньо- квартирних коридорів – 1,15 м; розміри у плані ванної кімнати або суміщеного санвузла – 2,3 м X 2,3 м, туалет з умивальником – 1,6 м X 2,2 м; туалету без умивальника – 1,2 м X 1,6 м.

5.31 У спеціалізованих квартирних будинках для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю слід передбачати центри громадського, соціального і медичного обслуговування, приміщення адміністративно-господарського призначення та інше із розрахунку від 4,2 м2 до 5,2 м2 на одну особу, залежно від їх місткості. Склад і площі цих приміщень визначаються завданням на проектування.

Гуртожитки

5.32 Гуртожитки для робітників, службовців та молоді, що навчається, допускається проектувати місткістю не більше 500 осіб. Комплекс гуртожитків місткістю більше 500 осіб допускається розміщувати в студентських містечках.

5.33 Житлові осередки для сімейної молоді можуть бути передбачені у складі гуртожитків, місткість яких розраховуються згідно із завданням на проектування.

5.34 Житлові кімнати гуртожитків проектують із розрахунку заселення не більше трьох осіб при площі не менше 8 м2 на кожного мешканця, а для аспірантів – на одну-дві особи при площі не менше 10 м2 на кожну. Кімнати слід обладнувати вбудованими шафами площею не менше 0,6 м2 на кожного мешканця.

5.35 Житлові кімнати гуртожитків, рекомендується групувати з підсобними приміщеннями (кухнями, передпокоями, санвузлами) у житлові осередки місткістю не більше ніж на 10 осіб, а у гуртожитках для аспірантів – не більше ніж на шість осіб.

5.36 Кухні та кухні-ніші гуртожитків слід проектувати із розрахунку: на дві-п'ять осіб – не менше 8 м2, на шість осіб і більше – за нормою площі 1,5 м2 на особу. В разі влаштування у гуртожитках кухонь-ніш необхідно враховувати вимоги 5.16 та 10.4 цих Норм.

5.37 Обладнання санвузлів у гуртожитках для одинаків слід проектувати із розрахунку один душ або ванна, один умивальник і один унітаз не більше ніж на чотири-шість осіб, а в осередках гуртожитків для сімейної молоді – один душ або ванна, один унітаз і один умивальник не більше ніж на три особи.

5.38 У гуртожитках слід передбачати приміщення громадського призначення: для культурно-масових заходів, навчальних і спортивних занять, відпочинку, харчування, медичного і побутового обслуговування, адміністративного та господарського призначення, які визначаються завданням на проектування. Площа приміщень громадського призначення на одну особу повинна бути не менше 3,0 м2.

5.39 Для слухачів спеціалізованих навчальних закладів і курсів склад та площі житлових осередків і підсобних приміщень гуртожитків визначаються завданням на проектування, але не нижче зазначених у 5.31 - 5.35.

Нежитлові поверхи (приміщення)

5.40 Висоту приміщень громадського призначення, що розташовуються у житлових будинках, допускається приймати такою, що дорівнює висоті житлових приміщень, крім приміщень, у яких за умовами розміщення обладнання повинна бути висота не менше ніж 3 м від підлоги до стелі.

5.41 У підвальних, цокольних і на першому поверхах житлових будинків допускається улаштування вбудованих і вбудовано-прибудованих гаражів для одноквартирних житлових будинків та стоянок для машин і мотоциклів, що належать мешканцям багатоквартирних житлових будинків, згідно з вимогами ДБН 360, ДБН В.2.2-9 та інших відповідних нормативних документів. Ці вимоги не поширюються на одноквартирні житлові будинки з гаражами площею до 40 м2. У першому, другому, третьому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розміщувати вбудовані і вбудовано-прибудовані приміщення громадського призначення, за винятком об’єктів, які негативно впливають на людину.

При новому будівництві допускається розташування вбудованих приміщень громадського призначення вище третього поверху при умові виділення їх в окремий протипожежний відсік.

Допускається розташування груп короткотривалого перебування дітей дошкільного віку та ясел-садків у вбудовано-прибудованих приміщеннях першого-другого поверху житлових будинків не нижче ІІ ступеня вогнестійкості згідно з вимогами ДБН В.2.2-4.

У житлових будинках допускається розміщення на верхньому житловому поверсі (у тому числі мансардному) в приміщеннях, що мають висоту не менше 2,5 м і в яких відсутнє загальнобудинкове інженерне обладнання (або забезпечено відокремлений доступ до нього), творчих майстерень художників та архітекторів; при цьому вихід у коридори або інші місця загального користування житлової частини будинку слід передбачати через протипожежний тамбур-шлюз 1-го типу. Сполучення ліфтових шахт із таким поверхом допускається передбачати через протипожежний тамбур-шлюз 1-го типу.

5.42 Не допускається розміщення у житлових будинках:

  • а) підприємств харчування (закладів ресторанного господарства) з кількістю місць більше 250. При цьому вони повинні мати територію відокремлену від території будинку, мати окремі (як гостьові так і технологічні) входи ззовні. Виробничі та холодильні приміщення слід відокремлювати від житлових приміщень звуко- та віброізоляційними матеріалами згідно з ДБН В.1.1-31, ДСТУ-Н Б В.1.1-32, ДСТУ-Н Б В.1.1-33, ДСТУ-Н Б В.1.1-34. Заклади не повинні мати сполучення з житловою частиною та мають бути відокремлені від неї протипожежним перекриттям 1-го типу;

  • б) готелів, хостелів;

  • в) пунктів приймання склотари, а також магазинів сумарною торговельною площею більше 1000 м2;

  • г) спеціалізованих закладів і підприємств, в тому числі казино та залів ігрових автоматів, експлуатація яких може призвести до забруднення території та повітря житлової забудови і квартир з підвищенням понад допустимі рівні шуму, вібрації, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання;

  • д) спеціалізованих магазинів будівельних, мастильних та інших товарів, експлуатація яких може призвести до забруднення території і повітря житлової забудови; магазинів та складів товарів побутової хімії, легкозаймистих та горючих рідин, вогненебезпечних (горючих) речовин і матеріалів (фарб, розчинників, лаків, пороху), балонів з газом, майстерень та інших приміщень з категорією за вибухопожежною небезпекою А і Б; спеціалізованих рибних, м'ясних та овочевих магазинів.

  • е) підприємств побутового обслуговування, в яких застосовуються легкозаймисті речовини (за винятком перукарень, майстерень з ремонту годинників розрахунковою площею до 300 м2);

  • ж) майстерень з ремонту побутових машин і приладів, ремонту взуття розрахунковою площею понад 100 м2;

  • и) лазень і саун (лазень сухого жару), в тому числі у вбудованих фізкультурно-оздоровчих закладах, пралень і хімчисток (крім приймальних пунктів і пралень самообслуговування продуктивністю до 75 кг білизни у зміну);

  • к) автоматичних телефонних станцій, призначених для телефонізації житлових будинків загальною площею більше 100 м2, вузлів фіксованого зв’язку (обладнання: автоматичних цифрових телефонних станцій, центрів комутації, розподільчих абонентських концентраторів, телекомунікаційного обладнання мережі широкосмугового доступу до Інтернету);

  • л) громадських туалетів;

  • м) похоронних бюро;

  • н) виробничих приміщень (крім приміщень категорії В та Д згідно з вимогами ДБН В.2.2-17 для праці осіб з інвалідністю та людей літнього віку, у тому числі: пунктів видачі роботи додому, майстерень для складальних та декоративних робіт), зуботехнічних лабораторій, клініко-діагностичних та бактеріологічних лабораторій, диспансерів усіх типів, денних стаціонарів диспансерів та стаціонарів приватних клінік, травмпунктів, підстанцій швидкої та невідкладної допомоги, дерматовенеричних, психіатричних, інфекційних та фтизіатричних кабінетів лікарського прийому, відділень (кабінетів) магніто-резонансної томографії;

  • п) рентгенівських кабінетів, а також приміщень з лікувальною та діагностичною апаратурою і обладнанням, яке є джерелом іонізуючого випромінювання, заввишки припустимого рівня, який встановлений у ДСанПіН 239 та ДГН 6.6.1-5.001, ветеринарних клінік та їх центрів, ветеринарно-консультаційних кабінетів.

5.43 Підприємства і заклади громадського призначення, які розташовані у вбудованих та вбудовано-прибудованих приміщеннях житлового будинку повинні проектуватися згідно з ДБН В.2.2-3, ДБН В.2.2-4, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-10, ДБН В.2.2-11, ДБН В.2.2-13, ДБН В.2.2-16, ДБН В.2.2-17, ДБН В.2.2- 18, ДБН В.2.2-23, ДБН В.2.2-25, ДБН В.2.2-26, ДБН В.2.2-28, ВБН В.2.2-ЦЗН. У разі змінення функції цих приміщень необхідно розробляти проект щодо їх перепрофілювання до нового призначення згідно з вимогами ДБН А.2.2-3.

Приміщення громадського призначення, крім приміщень громадського призначення гуртожитків і житлових будинків для осіб похилого віку та сімей із особами з інвалідністю, повинні мати входи та евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будинку.

Завантаження приміщень громадського призначення, вбудованих у житлові будинки, слід виконувати: з торців житлових будинків, що не мають вікон; з підземних тунелів; з боку магістралей за наявності спеціальних завантажувальних приміщень. Допускається не передбачати зазначені завантажувальні приміщення при площі вбудованих громадських приміщень до 150 м2.

5.44 Вбудовано-прибудовані або вбудовані у житлові будинки (крім будинків V ступеня вогнестійкості) приміщення громадського призначення повинні бути відокремлені від житлової частини будинків протипожежними перегородками 1-го типу та протипожежними перекриттями 3-го типу без прорізів і мати шляхи евакуації, ізольовані від житлової частини будинку. Зазначені перегородки та перекриття, що відокремлюють такі приміщення у гуртожитках і житлових будинках для осіб похилого віку та сімей із особами з інвалідністю можуть мати прорізи з відповідним заповненням згідно з ДБН В.1.1-7.

5.45 Несучі конструкції суміщеного покриття вбудовано-прибудованої частини житлового будинку повинні мати вогнестійкість не менше RE 45 (для плит, настилів, прогонів) і не менше R 45 (для балок, ферм, арок, рам), а також групу за межею поширення вогню М0. Рівень покрівлі вбудовано- прибудованої частини будинку не повинен перевищувати позначку підлоги розташованих вище житлових приміщень основної частини будинку. Матеріали покриття повинні мати показники пожежної небезпеки не вище ніж Г1 (для утеплювача); РП 1 (для поверхневих шарів конструкцій покрівлі). Покриття повинне мати захисний шар, що запобігає сонячному перегріву.

5.46 Інженерні комунікації приміщень громадського призначення, що проходять через житлову частину, або житлової частини, що проходять через вбудовані приміщення, повинні бути прокладені у самостійних шахтах, обгороджених протипожежними перегородками 1-го типу та протипожежним перекриттям 3-го типу.

5.47 Висота приміщень, розташованих у підземних, підвальних і цокольних поверхах, не призначених для розміщення в них приміщень, зазначених у 5.41, а також технічного підпілля від рівня підлоги до низу плити перекриття повинна бути не менше 1,9 м; у разі розміщення в них індивідуальних теплових пунктів – не менше 2,2 м, у разі розміщення гаражів для автомашин і мотоциклів, що належать мешканцям, – відповідно до ДБН В.2.3-15.

5.48 Висота технічних поверхів визначається в кожному окремому випадку залежно від виду обладнання і комунікацій, розташовуваних в об'ємі технічного поверху, з урахуванням умов їх експлуатації.

5.49 У разі розташування нежитлових приміщень у житлових будинках, коли такі приміщення займають увесь поверх або декілька нижніх поверхів, останні рекомендується відокремлювати від житлових технічним поверхом. За відсутності технічного поверху під житловими приміщеннями з мокрими процесами (кухня, туалет, ванна, душова) повинні розташовуватися вбудовані та вбудовано-прибудовані приміщення з мокрими процесами закладів громадського призначення.

5.50 В окремих житлових будинках, що визначаються за схемою розміщення споруд цивільної оборони, слід проектувати приміщення подвійного призначення відповідно до вказівок ДБН В.2.2-5.

5.51 У сільських одноквартирних житлових будинках можливо передбачати вбудовано-прибудовані приміщення для індивідуальної трудової діяльності, що забезпечують сільськогосподарську діяльність (приготування кормів для тварин, лагодження засобів землеробства), обробку і реалізацію сільськогосподарської продукції (зберігання, консервування, пакування тощо), робочі місця для народних промислів (ткацтво, килимарство, вишивка, гончарство, ковальство, різьблення по дереву тощо), а також торговельних і обслуговуючих послуг, зазначених вище, дотримуючись відповідних нормативних вимог. Господарські та побутові приміщення, крім приміщень для утримання худоби та птиці, допускається розміщувати у цокольному та підвальному поверхах. Дозволяється розміщення погреба під господарськими будівлями, де не утримується худоба та птиця.

5.52 На експлуатованих покрівлях житлових будинків, покрівлях вбудовано-прибудованих приміщень громадського призначення, а також при вхідній зоні, у літніх позаквартирних приміщеннях, у сполучних елементах між житловими будинками (у тому числі відкритих переходах) і відкритих нежитлових поверхах (першому та проміжних) житлових будинків допускається передбачати для мешканців будинку майданчики: спортивні, для відпочинку дорослих (озеленені), солярії, сушіння білизни, чищення речей, меблів і одягу згідно з вимогами ДБН В.2.6-220, ДСТУ-Н В.2.6-214.

Будівельні матеріали, що застосовуються для експлуатованих покрівель, повинні мати показники пожежної небезпеки не вище ніж Г1 (для утеплювача); В1, РП1 (для поверхневих шарів конструкцій покрівлі).

5.53 Влаштування одного евакуаційного виходу з приміщення громадського призначення, розташованого у житловому будинку, допускається при дотриманні вимог ДБН В.1.1-7, ДБН В.2.2-9.

5.54 В житлових будинках електрощитові, вентиляційні камери повинні відокремлюватись від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу та протипожежними перекриттями 3-го типу, а двері виходів з технічних поверхів, виходів на покрівлю повинні бути протипожежними 2-го типу для будинків I-II ступенів вогнестійкості, 3-го типу – для будинків інших ступенів вогнестійкості, за винятком V згідно з ДБН В.1.1-7.

5.55 Двері виходів з технічних поверхів, виходів на покрівлю, а також електрощитових, вентиляційних камер, комор горючих матеріалів повинні бути протипожежними 2-го типу для будинків І-ІІ ступенів вогнестійкості, 3-го типу – для будинків інших ступенів вогнестійкості, за винятком V згідно з ДБН В.1.1-7.

5.56 Для вентиляції холодного горища слід передбачати у зовнішніх стінах з кожної боку будинку отвори сумарною площею не менше 1/500 площі горищного перекриття, а в ІІ, ІV, V кліматичних районах та ІІІБ кліматичному підрайоні, визначених згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27, – не менше 1/50 площі горищного перекриття.

5.57 Не допускається проектувати теплі горища з випуском витяжного вентиляційного повітря в нього.

5.58 У кожній перегородці та внутрішній стіні технічного підпілля, за винятком протипожежних перешкод, необхідно передбачати під стелею вентиляційні отвори площею не менше 0,02 м2.

У зовнішніх стінах підвалів та технічного підпілля, що не мають вентиляції, слід передбачати продухи загальною площею не менше 1/400 площі підлоги технічного підпілля, підвалу, які рівномірно розташовують по периметру зовнішніх стін. Площа одного продуху повинна бути не меншою 0,05 м2. Продухи огороджуються металевими сітками або іншими сітчастими елементами з метою запобігання проникненню в технічне підпілля або підвал тварин і комах. На всі прорізи, канали й отвори технічного підвалу і підпілля повинні бути встановлені сітки (розмір вічка 0,5 см), що захищають будинки від проникнення гризунів.

6 ВИМОГИ МЕХАНІЧНОГО ОПОРУ ТА СТІЙКОСТІ

6.1 Конструктивні рішення житлових будівель необхідно розробляти на основі ефективних конструктивних систем відповідно до категорій складності. При виборі конструктивних рішень житлових будинків необхідно враховувати місцеві природно-кліматичні умови згідно з вимогами ДСТУ-Н Б В.1.1-27 та інженерно-геологічні умови відповідно до ДБН В.1.1-1, ДБН B.1.1-3, ДБН В.1.1-45, ДБН В.1.1-12, ДБН В.1.1-24.

Прийнята конструктивна система будинку повинна забезпечувати міцність, жорсткість і стійкість будівлі на стадії зведення і в період експлуатації при дії всіх розрахункових навантажень і впливів відповідно до ДБН В.3.1-ХХ:201Х, ДСТУ-Н Б В.1.2-13.

6.2 Основи та несучі конструкції будинку повинні бути запроектовані та збудовані таким чином, щоби в процесі його будівництва й у розрахункових умовах експлуатації була виключена можливість:

  • — руйнування або пошкодження конструкцій, що призводить до необхідності припинення експлуатації будинку;
  • — неприпустимого погіршення експлуатаційних властивостей конструкцій або будинку в цілому через деформації або виникнення тріщин.

Для забезпечення надійності конструкцій та елементів протягом терміну експлуатації будинку слід застосовувати матеріали, які мають необхідну довговічність і відповідають вимогам ремонтопридатності; всі з'єднання та вузли конструкцій, повинні мати термін служби, який відповідає терміну експлуатації будинку (див. розділ 11 цих Норм).

6.3 Конструкції та основи будинку повинні бути розраховані на сприйняття постійних навантажень від власної ваги несучих та огороджувальних конструкцій; тимчасових рівномірно розподілених і зосереджених навантажень на перекриття; снігових і вітрових навантажень для даного кліматичного району будівництва.

6.4 Конструкції та основи будинку повинні бути розраховані та оцінені на дотримання основної вимоги під час зведення та експлуатації під дією навантажень та впливів відповідно до вимог ДБН В.1.1-45, ДБН В.1.2-2, ДБН В.1.2-6, ДБН В.1.2-14.

6.5 При розрахунку конструкцій та основ будинків слід враховувати вказані у завданні на проектування додаткові вимоги замовника-забудовника, щодо розміщення камінів, важкого обладнання приміщень громадського призначення, вбудованих у житлові будинки; щодо кріплення важких елементів обладнання інтер’єру до внутрішніх стін і стелі.

6.6 На вимогу замовника-забудовника, наведену в завданні на проектування, слід врахувати додаткові навантаження і впливи, не передбачені чинними нормативними документами (каміни, басейни, обладнання, елементи інтер’єру і оздоблення тощо).

6.7 Фундаменти будинку повинні бути запроектовані відповідно до вимог ДБН В.2.1-10, ДБН В.1.1-24, ДБН B.1.1-3-97, ДСТУ Б В.2.1-27 з урахуванням фізико-механічних характеристик ґрунтів, характеристик гідрогеологічного режиму на площадці забудови, а також ступеня агресивності ґрунтів і підземних вод по відношенню до фундаментів та підземних інженерних мереж і повинні забезпечувати необхідну рівномірність осідання під елементами будинку.

6.8 У процесі розрахунку будинку заввишки більше 40 м на вітрові навантаження, крім умов міцності та стійкості будинку і його окремих конструктивних елементів, повинні бути забезпечені обмеження на параметри коливань перекриттів верхніх поверхів, обумовлені вимогами комфортності проживання.

6.9 У випадку виникнення при проведенні реконструкції додаткових навантажень та впливів на частину будівлі житлового будинку, що залишилася, його несучі та огороджувальні конструкції, а також ґрунти основи повинні бути перевірені на ці навантаження і впливи відповідно до ДБН В.1.2-2 незалежно від фізичного зносу конструкцій. При цьому слід враховувати фактичну несучу здатність ґрунтів основи в результаті їх зміни під час експлуатації, а також підвищення з часом міцності бетону у бетонних і залізобетонних конструкціях.

6.10 Під час реконструкції житлового будинку повинні бути враховані зміни в його конструктивній схемі, які виникли в процесі експлуатації цього будинку (у тому числі поява нових прорізів, які є додатковими до попереднього проектного рішення, а також вплив проведеного ремонту конструкцій або їх посилення) згідно з вимогами ДБН В.1.2-6.

6.11 При реконструкції житлових будинків зі зміною розташування санітарно-технічних вузлів слід виконувати заходи щодо гідро-, шумо- та віброізоляціїї, а також, за необхідності – посилення перекриттів, на яких передбачається встановлення обладнання цих санітарних вузлів.

При розробленні конструктивного рішення житлового будинку, що зводиться у звичайних умовах будівництва, слід керуватися ДБН B.1.1-7, ДБН В.1.2-6, ДБН В.1.2-7, ДБН В.2.1-10, ДБН В.1.2-14, ДБН В.1.2-2, ДБН В.2.6-220, ДБН В.2.6-161, ДБН В.2.6-162, ДБН В.2.6-198, ДСТУ Б В.1.2-3, ДСТУ-Н Б В.1.1-27, ДСТУ Б В.2.6-49, ДСТУ Б В.2.6-145.

6.12 В особливих умовах будівництва (сейсмічні райони, просідаючі ґрунти, підроблювані території) необхідно додатково керуватися ДБН В.1.1-24, ДБН B.1.1-3, ДБН B.1.1-45, ДБН В.1.1-12, ДСТУ Б В.2.1-27.

6.13 Огороджувальні конструкції житлових будинків слід проектувати із застосуванням матеріалів, що задовольняють вимоги енергоефективності (див. розділ 12 цих ДБН, згідно з ДСТУ 2339, ДБН В.1.2-11, ДСТУ Б В.2.6-100, ДСТУ Б В.2.6-101), пожежної безпеки згідно з ДБН B.1.1-7, ДБН В.2.6-31, ДБН В.2.6-33, а також санітарно-гігієнічних вимог згідно з ДСанПіН 8.2.1-181.

6.14 Конструктивна система житлових будинків повинна бути запроектована згідно з вимогами ДБН В.1.2-6 так, щоб забезпечити надійну експлуатацію, в тому числі її загальну стійкість при аварійних ненормованих локальних руйнівних навантаженнях на окремі несучі конструкції, як мінімум на час, необхідний для евакуації людей (вибухи різного типу, пожежі, падіння важких предметів, наїзди важкого транспорту).

6.15 При проектуванні реконструкції житлових будинків або їх частин повинні бути враховані результати інженерно-геологічних вишукувань і обстежень технічного стану конструкцій. При цьому конструктивні системи слід проектувати з урахуванням вимог ДБН В.1.2-14. Для розроблення конструктивних рішень висновок про технічний стан несучих конструкцій за матеріалами обстежень є обов'язковим.

6.16 При проектуванні гідроізоляції підземних частин житлових будинків при реконструкції і капітальному ремонті слід керуватися ДСТУ Б В.2.6-193.

Особливу увагу слід приділяти проектуванню гідроізоляції підземних конструкцій при високому рівні ґрунтових вод, при можливому підтопленні і затопленні ділянки.

6.17 При підсиленні будинків і окремих несучих конструкцій повинні бути передбачені заходи, що забезпечують ефективну (гарантовану) спільну роботу елементів підсилення і підсилюваних конструкцій.

6.18 Розрахунки і конструювання елементів будинку з різних матеріалів (металу, залізобетону, цегли, деревини, тепло- і гідроізоляційних матеріалів тощо) повинні виконуватися згідно з вимогами відповідних НД.

6.19 При проектуванні прибудованих до житлових будинків об'ємів (нежитлових приміщень, кухонь і кімнат, еркерів, веранд, лоджій, ліфтових шахт, сміттєпроводів тощо) повинні передбачатися заходи, що забезпечують мінімальні різниці осідань фундаментів існуючих будинків і об'ємів, що прибудовуються до них, і можливість їх взаємних зміщень без зниження експлуатаційних якостей будинків і прибудов.

Примітка. Приміщення, що прибудовуються, можуть проекту- ватися на консолях при відповідних розрахунках, які враховують технічний стан, розміри і міцність кладки зовнішніх стін житлових будинків, що підлягають реконструкції (за винятком великопанельних).

6.20 При проектуванні реконструкції житлових будинків слід у розрахунковій схемі враховувати зміни в їх конструктивній системі, що сталися в процесі їх експлуатації (перепланування квартир, влаштування нових прорізів, надбудов, прибудов тощо).

6.21 Можливість часткового розбирання несучих і огороджувальних конструкцій будинків слід визначати за результатами розрахунків, при цьому в проектній документації повинні бути відображені пов'язані з зазначеним розбиранням тимчасові організаційно-технічні заходи.

Крім того, в проектній документації повинні бути вказані елементи будинків, що демонтуються, та визначена безпечна послідовність їх демонтажу з урахуванням особливостей та технічного стану несучих систем будинку.

6.22 Можливість реконструкції житлових будинків із надбудовами і прибудовами з розбиранням існуючих і влаштуванням нових перекриттів, стін і перегородок, закладанням існуючих і виконанням нових прорізів у несучих конструкціях (фундаментах, стінах, перекриттях) повинна бути підтверджена розрахунком за несучою здатністю, стійкістю, тріщиностійкістю та деформативністю усіх несучих конструкцій і будинку в цілому.

6.23 Конструкції дахів або парапетних частин будинків слід обладнувати стаціонарними пристроями для можливості кріплення технологічного устаткування, яке використовується при ремонтах і реконструкції фасадів згідно з ДСТУ Б В.2.6-52.

7 ІНЖЕНЕРНЕ ОБЛАДНАННЯ БУДИНКІВ

7.1 При проектуванні реконструкції житлових будинків необхідно передбачати заміну або вдосконалення всіх існуючих каналізаційних, водопровідних (холодної і гарячої води), опалювальних, газових, електричних та інших систем і обладнання зі змінами, що відповідають вимогам чинних НД і цих Норм.

7.2 За відсутності в житлових будинках підвалів і підпіль для прокладання внутрішніх інженерних комунікацій необхідно проектувати технічні підпілля або прохідні канали з відокремленими входами.

7.3 Для влаштування підвалів, підпіль і прохідних каналів у житлових будинках потрібно виконати розрахунки щодо можливості заглиблення або підсилення фундаментів (на підставі матеріалів обстеження технічного стану фундаментів і інженерно-геологічних вишукувань).

Ліфти та підіймальні пристрої

7.4 У житлових будинках заввишки три поверхи і більше (або з висотою між основним і верхнім житловим поверхами більше 8 м) рекомендується встановлювати пасажирські ліфти, а у будинках умовною висотою 11,2 м і вище їх встановлюють обов'язково. Ліфти, їх обладнання, розміщення машинного та блочного приміщень та сходів між цими приміщеннями слід влаштовувати згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.6-52, ДСТУ EN 81-70.

7.5 У разі застосування підйомника у вигляді платформи, що переміщується вертикально, похило або вздовж сходового маршу, ширина такої платформи повинна бути не менше 0,9 м, глибина – не менше 1,2 м. Такі пристрої слід улаштовувати згідно з вимогами ДСТУ ISO 9386-1, ДСТУ ISO 9386-2.

7.6 Кількість ліфтів та їх характеристики (вантажопідйомність, швидкість та призначення) залежно від поверховості будинку і кількості мешканців у ньому слід приймати згідно з діаграмами, наведеними у ДСТУ ISO 4190-6 та додатку Б цих Норм.

При визначенні за цими діаграмами кількості і характеристик пасажирських ліфтів допускається замість ліфтів вантажопідйомністю 630 кг застосовувати ліфти вантажопідйомністю 400 кг (якщо в під'їзді два і більше ліфтів), а замість ліфтів зі швидкістю руху 2,5 м/с застосовувати ліфти зі швидкістю 1,6 м/с за відповідності цих ліфтів вимогам, що ставляться до ліфтів, які встановлюються у житлових будинках зазначеної в діаграмах поверховості.

При встановленні декількох ліфтів в одному під'їзді ліфти вантажопідйомністю 1000 кг або один із групи ліфтів вантажопідйомністю 1000 кг повинні мати габаритні розміри кабіни (ширина X глибину) 2100 мм X 1100 мм або 1100 мм X 2100 мм.

7.7 У житлових будинках, що реконструюють, при встановленні ліфтів у приставних або підвісних шахтах рівень першої зупинки ліфта повинен бути не вище рівня проміжної площадки сходової клітки між першим і другим поверхом, а вантажопідйомність, швидкість і габаритні розміри кабіни можуть відрізнятися від вимог ДСТУ ISO 4190-6.

7.8 Допускається сполучення ліфтами підземного гаражу, паркінгу, який розташовано в цокольному або в підвальному, підземному поверсі, з першим поверхом житлового будинку за умови влаштування на поверсі гаражу (паркінгу) перед шахтами ліфтів протипожежних тамбур-шлюзів 1-го типу (з підпором повітря у разі пожежі не менше 20 Па). При цьому на першому поверсі будинку не слід передбачати вихід з ліфтів паркінгу до загального ліфтового холу пожежного ліфта. Сполучення житлових поверхів будинку і підземного гаражу (паркінгу), що має не більше двох підземних поверхів, допускається передбачати пожежним ліфтом із влаштуванням зупинок на житлових поверхах. Вимоги до пожежного ліфта, його розташування, об’ємно-планувальних, інженерних рішень слід приймати згідно із ДСТУ-Н Б В.2.2-38 та інших НД до таких ліфтів, їх холів, шахт, машинних приміщень.

7.9 У будинках умовною висотою понад 26,5 м, виходи із ліфтів слід передбачати через ліфтові холи. Мінімальна ширина ліфтового холу при однорядному розташуванні ліфтів повинна бути не менше: 1,2 м − при їх вантажопідйомності 400 кг; для решти ліфтів − 1,6 м. При дворядному розташуванні ліфтів ширина ліфтового холу повинна бути не менше ніж:

  • а) 1,8 м − при встановленні ліфтів з глибиною кабіни менше 2100 мм;
  • б) 2,5м − при встановленні ліфтів з глибиною кабіни 2100мм і більше.

7.10 Шахти і машинне приміщення ліфтів не повинні бути розташовані безпосередньо над житловими кімнатами, під ними, а також суміжно з ними.

При проектуванні багаторівневих квартир, а також однорівневих, які розташовані у мансардному поверсі, допускається розміщення машинного приміщення ліфтів на поверсі квартири за умови виконання заходів, підтверджених відповідними розрахунками, що виключають проникнення до неї структурних шумів, а також повітряних шумів, які перевищують допустимі санітарно-гігієнічні рівні.

7.11 У житлових будинках з багаторівневими квартирами на верхніх поверхах зупинку пасажирських ліфтів допускається передбачати на одному з поверхів квартир. У цьому випадку поверховість будинку для вибору ліфтів згідно з додатком Б визначається за поверхом верхньої зупинки.

У житловому мансардному поверсі однорівневих квартир допускається не передбачати зупинки ліфтів, якщо висота від рівня останньої зупинки ліфтів до рівня входу до квартири не перевищує 3,0 м.

7.12 При проектуванні спеціалізованих житлових будинків або групи квартир заввишки у два поверхи і більше для сімей із особами з інвалідністю на кріслах колісних передбачають влаштування одного з пасажирських ліфтів із габаритними розмірами кабіни (ширина х глибину) 2100 мм X 1100 мм або 1100 мм X 2100 мм із шириною дверей не менше 800 мм.

7.13 У житлових будинках з умовною висотою понад 47 м (16 поверхів та вище), а також у спеціалізованих будинках із квартирами для осіб похилого віку та сімей з особами з інвалідністю на кріслах колісних слід передбачати пожежний ліфт вантажопідйомністю не менше 1000 кг, який улаштовується згідно з ДСТУ-Н Б В.2.2-38 та відповідає нормам безпеки ДСТУ EN 81-72.

7.14 При реконструкції будинків входи в машинні приміщення ліфтів допускається передбачати з горищних приміщень за умови, що двері машинних відділень – протипожежні 1-го типу, а огороджувальні конструкції мають клас вогнестійкості не менше RЕІ 60.

Сміттєзбирання

7.15 Необхідність влаштування сміттєпроводу в житлових будинках визначається з урахуванням прийнятої в населеному пункті системою сміттєзбирання.

Обладнання сміттєпроводу обов'язково у спеціалізованих будинках для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку.

Допускається зберігати наявну систему сміттєзбирання в разі надбудови будинку мансардним поверхом.

7.16 Сміттєпровід повинен бути обладнаний пристроєм для періодичного промивання, очищення, дезінфекції відповідно до вимог ДСанПіН 145 і автоматичного пожежогасіння стовбура відповідно до вимог ДБН В.1.1-7, ДСТУ Б В.2.5-34 та ДБН В.2.5-64.

7.17 Стовбур сміттєпроводу повинен бути з негорючих матеріалів, повітронепроникним, звукоізольованим від будівельних конструкцій, мати клас вогнестійкості не менше Е45, закінчуватися шибером у сміттєзбірній камері з протипожежним клапаном з класом вогнестійкості ЕІ 45 згідно з ДСТУ Б В.2.5-34 і не повинен примикати до житлових приміщень.

Кришки завантажувальних клапанів сміттєпроводів на площадках сходових кліток повинні бути виконані з негорючих матеріалів і мати щільний притул, забезпечений герметизуючими і амортизуючими прокладками. Сміттєпровід повинен бути обладнаний пристроями, які забезпечують можливість його очищення, дезінфекції і дезінсекції та допускають використання засобів малої механізації.

7.18 Сміттєзбірну камеру слід розміщувати безпосередньо під стовбуром сміттєпроводу з підведенням до неї гарячої і холодної води та водовідводів (улаштування трапів у підлозі). Сміттєзбірну камеру не допускається розташовувати суміжно і під житловими кімнатами. Висота камери у просвіті повинна бути не менше ніж 1,95 м.

Сміттєзбірна камера повинна мати самостійний зовнішній вхід із дверима, які відчиняються назовні, ізольованими від входу до будинку і вікон, літніх приміщень сусідніх квартир глухою стінкою (екраном), і відокремлюватися протипожежними перегородками і перекриттями з класами вогнестійкості не менше ЕІ 60 (для перегородок), REI 60 (для перекриттів) і мати групу за межею поширення вогню – М0. У разі розміщення сміттєзбірної камери під маршами (площадками) сходових кліток перекриття над нею повинні бути протипожежними класом вогнестійкості REI 150 – у будинках І ступеня вогнестійкості, REI 120 – у будинках інших ступенів вогнестійкості, крім V. Необхідно улаштування спринклерного зрошувача на мережі господарчо-питного водопроводу для захисту об’єму сміттєзбірної камери.

Відстань від дверей квартири або кімнати гуртожитку до найближчого завантажувального клапана сміттєпроводу не повинна перевищувати 25 м.

Водопостачання і каналізація

7.19 Житлові будинки повинні обладнуватися системами холодного та гарячого водопостачання, каналізації, водостоками та внутрішнім протипожежним водопроводом, що проектуються згідно з вимогами ДБН В.2.5-64, ДБН В.2.5-75.

Протипожежні вимоги до системи водопостачання і каналізації житлових будинків викладені у розділі 8 цих Норм.

Вбудовані у житлові будинки приміщення громадського призначення повинні обладнуватися системами водопостачання і каналізації згідно з нормами проектування цих приміщень та ДБН В.2.5-64.

7.20 У насосних установках слід застосовувати обладнання з характеристиками, які виключають проникнення до житлових приміщень шуму та вібрації, що перевищують встановлений ДБН В.1.1-31 допустимий рівень для нічного часу.

7.21 Системи гарячого водопостачання слід проектувати з циркуляційними стояками. Допускається прокладати циркуляційні стояки поруч з водорозбірними або у водорозбірних стояках. Застосовані рушникосушильники повинні відповідати вимогам ДБН В.2.5-64, ДБН В.2.5-67.

7.22 Облаштування квартирних лічильників води слід здійснювати відповідно до ДБН В.2.5-64 та ДСТУ-Н Б А.1.3-ХХ.

7.23 В одноквартирних будинках, приєднаних до індивідуального водозабору, систему водопостачання слід проектувати з мембранним пневмобаком і насосом, автоматично керованим щодо тиску.

При проектуванні одноквартирних індивідуальних будинків у місцевості, де немає каналізації, допускається влаштування в цих будинках люфт-клозетів з вигребами, які повинні розташовуватися біля заднього чи бічного фасаду із північного боку. Корисна місткість вигребу визначається із розрахунку 0,5 м на особу при очищенні вигребу один раз на рік і 0,25 м — при очищенні два рази на рік. Дно вигребу повинно бути водонепроникним і розташовуватися вище рівня ґрунтових вод не менше ніж на 0,5 м.

7.24 Стояки побутової каналізації із пластмасових труб, що проходять через міжповерхові перекриття, повинні прокладатися відповідно до ДБН В.2.5-64.

Прокладання стояків із пластмасових труб не допускається через приміщення закладів громадського призначення, які вбудовані (вбудовано-прибудовані) у житлові будинки.

Системи виробничої каналізації вбудованих приміщень громадського призначення повинні проектуватися окремими від систем каналізації житлових будинків із самостійними випусками (допускається в один колодязь). Можливість прокладання каналізаційних трубопроводів через приміщення різного призначення внормована вимогами ДБН В.2.5-64.

7.25 Не допускається розміщувати оголовки витяжних частин каналізаційних стояків прибудованих приміщень перед вікнами квартир. Витяжну частину виробничої і побутової каналізації вбудованих приміщень допускається об'єднувати з каналізаційними стояками житлового будинку. Не допускається оголовки витяжних частин каналізаційних стояків розміщувати у горищі.

Опалення, вентиляція і кондиціонування

7.26 Житлові будинки повинні обладнуватися системами опалення та вентиляції, а також можуть обладнуватися системами внутрішнього теплопостачання, вентиляції, охолодження та кондиціонування згідно з вимогами ДБН В.2.5-67, ДСТУ-Н Б В.2.5-43.

7.27 Протипожежні вимоги до систем опалення охолодження, внутрішнього теплопостачання, вентиляції та кондиціонування житлових будинків викладені у розділі 8 цих Норм.

7.28 Системи опалення, охолодження, внутрішнього теплопостачання, вентиляції та кондиціонування вбудованих в житлові будинки приміщень громадського призначення повинні обладнуватися відповідно до норм проектування цих приміщень та забезпечувати параметри їх мікроклімату, які слід приймати згідно з ДБН В.2.5-67.

Системи охолодження або кондиціонування повітря житлових будинків повинні проектуватися за завданням на проектування та із дотриманням вимог ДБН В.2.5-67 та НПАОП 0.00-1.51.

Розрахункові результуючі температури приміщень для проектування опалення і вимоги до повітрообміну в них слід приймати згідно з таблицею 2.

7.29 Житлові будинки, що підключатися до систем централізованого теплопостачання, повинні мати індивідуальний тепловий пункт (ІТП) відповідно до вимог ДБН В.2.5-67 та ДБН В.2.5-39.

Таблиця 2 – Розрахункові результуючі температури для проектування опалення і вимоги до повітрообміну в приміщеннях

Приміщення Розрахункова результуюча температура приміщення, °С, у житлі для Вимоги до повітрообміну
Мінімальна кратність повітрообміну для розрахунку тепловтрат, год- Мінімальна витрата повітря та кратність повітрообміну для підбору обладнання, повітроводів у
здоро- вих людей осіб з інва- лідністю та людей похилого віку механічна вентиляція природна вентиляція здорових людей осіб з інвалідністю та людей похилого віку
1 2 3 4 5 6 7
Загальна кімната, спальня, дитяча, кабінет 22 ± 2 22 ± 1 0,5 0,5 0,6 0,7
Кухня, кухня-їдальня 19,5 ± 3 19,5 ± 1,5 1,5 72 м3/год або 60 м3/год1) 100,8 м3/год або 60 м3/год 1)
об’ємом не більше 20 м3 1,0
об’ємом більше 20 м3 0,5
Ванна 25 ±1,52) 25 ± 0,5 0,5 1,5 54 м3/год 72 м3/год
Туалет 22 ± 2 22 ± 1 0,5 1,5 36 м3/год 50,4 м3/год
Суміщений санвузол 25 ±1,52) 25 ± 0,5 0,5 1,5 90 м3/год 122,4 м3/год
Вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, передпокій квартири 19,5 ± 4 19,5 ± 3 - -
Приміщення чергового персоналу (консьєржа) 22 ± 2 0,5 0,5
Незадимлювана сходова клітка типу Н1 143) - -
Машинне приміщення ліфтів4) 54) - 0,5 год-1
Сміттєзбірна кімната 5 - 1 год-1
Опалюваний гараж-стоянка 5 - За розрахунком
Електрощитова 5 - 0,5 год-1

1) У кухнях з електроплитами

2) Термічний опір внутрішніх конструкцій, що розділяють приміщення, окрім приміщень квартири, розрахункова результуюча температура в яких відрізняється на 3 °С та більше від температури у ванній кімнаті, суміщеному санвузлі або басейні, повинен відповідати вимогам ДБН В.2.6-31 до таких конструкцій

3) Температура повітря у незадимлюваних сходових клітках типу Н1 не нормується за умови, що їх стіни, які примикають до опалюваних приміщень і мають термічний опір, відповідно до вимог ДБН В.2.6-31 для внутрішніх конструкцій, що розділяють приміщення, розрахункова температура в яких відрізняється на 3 °С та більше.

4) У теплий період року температура в машинному приміщенні ліфтів не повинна перевищувати 35 °С

Примітка 1. У теплотехнічних розрахунках огороджувальних конструкцій житлових приміщень приймають відносну вологість 55%.

Примітка 2. Указані значення кратності повітрообміну віднесені до внутрішнього об’єму приміщення. При застосуванні зовнішніх розмірів приміщення, указані значення слід помножити на 0,8.

Примітка 3. Для теплого періоду року розрахункова результуюча температура приміщень не нормується, окрім будинків із системою охолодження або кондиціонування.

Примітка 4. У теплий період року при застосуванні системи охолодження або кондиціонування розрахункову результуючу температуру приміщень приймають 24,5 ±1,5 °С для здорових людей і 24,5 ± 1,0 °С для осіб з інвалідністю та людей похилого віку.

Примітка 5. Витрата та кратність повітря зазначена для приміщень без обладнання, в якому відбувається горіння з використанням повітря приміщення (камін, котел, газова колонка). )

Примітка 6. Витрата та кратність повітря для приміщень зазначена мінімально допустимою. Достатність прийнятих для проектування витрати та кратності повітря перевіряють згідно з ДСТУ Б EN 15242, у тому числі для приміщень з обладнанням, в якому відбувається горіння з використанням повітря приміщення (камін, котел, газова колонка, газова плита).

7.30 Убудовані в житлові будинки нежитлові приміщення повинні обладнуватися окремими від житлової частини будинку системами або відгалуженнями систем зі своїми засобами обліку теплоспоживання, які рекомендується розташовувати в загальному приміщенні ІТП.

Допускається розміщувати прилади обліку теплоспоживання вбудованих приміщень за межами ІТП. Для інженерних систем будинку слід застосовувати швидкісні теплообмінники; рекомендується – пластинчасті. Типорозмір теплообмінників слід оптимізувати з урахуванням мінімізації споживання електроенергії на прокачку води/теплоносія згідно з ДСТУ Б EN 15316-2-3.

Автоматичне обмеження температури теплоносія, що повертається в тепломережу, допускається передбачати або в інженерній системі будівлі, або в ІТП, чи комбіновано з урахуванням ДБН В.2.5-67.

При централізованому теплопостачанні вузли підготовки гарячої води для системи гарячого водопостачання та калорифери систем вентиляції не допускається приєднувати до трубопроводів ІТП після регулятора теплового потоку за погодними умовами для системи опалення.

7.31 При централізованому теплопостачанні, а також при теплопостачанні від дахових, вбудованих та прибудованих котельних установок слід застосовувати квартирні теплолічильники та облаштовувати їх відповідно до ДБН В.2.5-67 та ДСТУ-Н Б А.1.3-ХХ. Місця облаштування квартирних теплолічильників повинні знаходитися поза межами квартир.

Загальнобудинковий теплолічильник при теплопостачанні від дахових, убудованих та прибудованих котельних допускається встановлювати у приміщеннях зазначених котельних, які повинні відповідати вимогам ДБН В.2.5-77.

7.32 Магістральні розподільні між квартирами та збірні з них трубопроводи центральних систем (обслуговують дві та більше квартири) необхідно прокладати за їх межами. Ці трубопроводи не допускається замонолічувати у будівельні конструкції.

7.33 Вентиляцію квартири рекомендується організовувати таким чином (перелік надано за зростанням енергоефективності):

  • а) природною витяжною вентиляцією з кухні, туалету, суміщеного санвузла, ванної кімнати/душової з природним періодичним припливом зовнішнього повітря через відчинені кватирки, стулки чи балконні двері при провітрюванні квартири.
  • Слід додатково застосовувати:
    • — віконні контакти балконних дверей;
    • — автоматичні регулятори температури повітря на опалювальних приладах з функцією провітрювання);

  • б) природною витяжною вентиляцією з кухні, туалету, суміщеного санвузла, ванної кімнати/душової з природним постійним або змінним припливом зовнішнього повітря через:
    • — вікна з відповідною функцією фурнітури та за недостатності потрібного повітрообміну, з постійним або змінним припливом зовнішнього повітря через додаткові повітряні клапани (вентиляційні канали) у вікнах або стінах;
    • — вентиляційні канали (клапани);
      Слід застосовувати повітряні клапани (вентиляційні канали) із захистом від потрапляння води із зовні у приміщення.

  • в) механічною витяжною вентиляцією, з кухні, туалету, суміщеного санвузла, ванної кімнати/душової (за наявності окремого витяжного каналу) та природним припливом зовнішнього повітря через:
    • — конструктивно передбачені у вікнах/балконних дверях, регульовані жалюзі або ґратки із зворотними клапанами,
    • — регульовані повітрозабірні пристрої в зовнішніх стінах,
    • — регульовані стулки вікон;

  • г) механічною припливно-витяжною вентиляцією з утилізацією теплоти повітря, що видаляється.

7.34 Витяжні канали слід розміщувати у внутрішніх стінах/перегородках будинку або примикати до них. Допускається примикати вентиляційним каналом до зовнішньої стіни, ділянка якої у місці примикання має опір теплопередачі на 20% більший за мінімальне його значення, нормоване ДБН В.2.6-31 для житлових будинків. Ділянки витяжних каналів, що прокладають над покрівлею, на горищі, а також поблизу охолоджуваної поверхні зовнішніх стін, слід проектувати з тепловою ізоляцією, що виключає утворення конденсату при відносній вологості витяжного повітря до 70%.

При застосуванні вентиляційних каналів видаляти повітря з кожної кухні, ванної кімнати, туалету або з суміщеного санвузла слід індивідуальним вертикальним витяжним каналом-супутником із викидом повітря в атмосферу або у збірну вентиляційну шахту з приєднанням кожного витяжного каналу однієї квартири до збірної шахти на відстані по вертикалі не менше 2 м від витяжних ґрат. Для суміжних приміщень ванної кімнати та туалету однієї квартири допускається проектувати один загальний вертикальний витяжний канал з туалету при забезпеченні перетікання повітря з верхньої зони ванної кімнати до туалету і через канал з ґратками з обох боків.

Індивідуальні витяжні канали і збірні вентиляційні шахти мають виконуватися у будівельних конструкціях.

7.35 При застосуванні природної витяжної вентиляції у кухнях і зонтів/витяжок над кухонними плитами з механічною витяжною вентиляцією для зонтів/витяжок слід передбачати індивідуальні вертикальні витяжні канали- супутники з викидом повітря в атмосферу або у збірну вентиляційну шахту з приєднанням кожного витяжного каналу однієї квартири до збірної шахти на відстані по вертикалі не менше 2 м від зонтів/витяжок. Ґратки/канали природної витяжної вентиляції квартири повинні бути оснащені зворотними клапанами.

7.36 При застосуванні зонтів/витяжок у кухнях їх слід встановлювати на висоті не менше: 0,65 м над газовими та 0,47 м над електричними плитами. Ширина зонта/витяжки повинна бути не менше за ширину плити.

7.37 Улаштування системи вентиляції та необхідний повітрообмін у приміщеннях, які обладнані газовими приладами, повинні відповідати вимогам ДБН В.2.5-20.

7.38 Розташування місць забору та викиду повітря слід обирати відповідно до вимог ДБН В.2.5-67. Викиди вентиляційного повітря з ванної, туалету, суміщеного санвузла та кухні слід здійснювати над покрівлею будинку.

7.39 Витяжні вентиляційні системи з природним спонуканням повинні проектуватися з викидом повітря над покрівлею у місцях, де виключається виникнення зон вітрового підпору. Висоту вентиляційної труби системи витяжної природної вентиляції слід приймати згідно з ДБН В.2.5-67.

7.40 Ґратки, місцеві вентилятори, зонти/витяжки, які приєднані до вертикальних каналів та шахт повинні мати знімні сітки (для періодичного очищення), що захищають від проникнення у квартири комах та гризунів.

7.41 Вентиляція вбудованих нежитлових приміщень повинна бути автономною.

Вентилятори димовидаляння слід розміщувати у верхній частині будинку з викидом витяжного повітря на відстані не менше 10 м по горизонталі або 6 м по вертикалі від віконних прорізів та повітрозабірних ґрат припливних систем. Розміщувати вентилятори в приміщеннях, суміжних з квартирами, не допускається.

7.42 Не допускається розташовувати витяжні шахти/повітроводи та димоходи із вбудованих приміщень перед вікнами квартир, а також прокладати повітроводи витяжної вентиляції вбудованих приміщень на фасадах проектованого житлового будинку.

7.43 Місцеві вентилятори допускається застосовувати у витяжних системах з природним спонуканням у кухнях, ванних кімнатах, туалетах, суміщених санвузлах за умови, що питомі втрати тиску при русі повітря у збірній шахті під час роботи усіх приєднаних до неї місцевих вентиляторів не перевищуватиме 0,65 Па/м.

При застосуванні місцевих вентиляторів слід забезпечувати їх електричне живлення згідно з ДБН В.2.5-23.

7.44 Забороняється відводити продукти згоряння газу через зовнішні стіни при переплануванні окремих квартир.

7.45 У житлових будинках допускається використання існуючих вентиляційних каналів при їх задовільному технічному стані та підтвердженні (після відповідних обстежень) їх відокремленості і працездатності. Вентиляційні канали в конструкціях стін, що не використовуються, повинні бути закладені в місцях їх з'єднання з вентиляційними шахтами.

При надбудовах житлових будинків слід улаштовувати окремі вентиляційні канали, якщо неможливо збільшити переріз існуючих каналів.

Газопостачання

7.46 Розроблення проектів внутрішнього газопостачання житлових будинків виконують відповідно до ДБН В.2.5-20.

7.47 При переплануванні окремих квартир у житлових будинках допускається зберігати існуючі газопроводи в межах сходових кліток.

7.48 При проектуванні реконструкції житлових будинків і переплануванні окремих квартир із газифікованими кухнями або кухнями-їдальнями необхідно передбачити витяжну вентиляцію з механічним спонуканням.

7.49 У житлових будинках будь-якої поверховості з квартирами для осіб похилого віку і родин із особами з інвалідністю слід передбачати оснащення квартир (житлових осередків гуртожитків) електроплитами.

Електропостачання, електрообладнання та електроосвітлення

7.50 Електропостачання, електрообладнання, електроосвітлення житлових будинків слід проектувати згідно з ПУЕ, НПАОП 40.1-1.32, ДБН В.2.5-23, ДБН В.2.5-24, ДСТУ Б В.2.5-82, ДБН В.2.5-28, ДБН В.2.5-56.

7.51 У кухнях житлових будинків заввишки 11 поверхів і більше, у гуртожитках, будинках для осіб похилого віку та сімей з особами з інвалідністю (незалежно від поверховості) необхідно передбачати встановлення електроплит. У житлових будинках змінної поверховості з висотою однієї із частин 11 поверхів і більше електроплити слід використовувати в усіх частинах будинку.

Допускається встановлення електроплит у будинках будь-якої поверховості, обладнаних центральним опаленням і централізованим гарячим водопостачанням згідно із завданням на проектування.

7.52 Електричні мережі будинку і квартир повинні обладнуватися пристроями захисного вимикання (ПЗВ) згідно з ПУЕ, НПАОП 40.1-1.32, ДБН В.2.5-23.

7.53 У приміщеннях квартир і гуртожитків повинні застосовуватися штепсельні розетки з контактами заземлення на 10/16 А, 250 В відповідно до вимог розділу 5 ДБН В.2.5-23 і ДСТУ Б В.2.5-82.

7.54 Блискавкозахист житлових будинків повинен бути виконаний з урахуванням наявності телевізійних антен і трубостояків мережі проводового мовлення згідно з ДСТУ Б В.2.5-38.

7.55 Проекти автоматики і диспетчеризації житлових будинків виконують з урахуванням ДСТУ-Н Б В.2.5-37.

7.56 Пристрої місцевого керування системами протипожежного захисту слід розміщувати безпосередньо в приміщеннях його розташування з дотриманням вимог ДБН В.2.5-56.

Системи зв'язку та сигналізації

7.57 Житлові будинки обладнують мережами і пристроями телекомунікацій загального користування (зв'язку, телебачення, проводового мовлення), а за необхідності влаштовують окремі приміщення для їх організації.

Технічні можливості мереж і пристроїв телекомунікацій загального користування повинні відповідати нормам, що дозволяють отримання послуг ISDN (Integration Services Digital Network – цифрова мережа з інтеграцією послуг) та Інтернет-обслуговування.

7.58 Згідно із завданням на проектування окремі житлові будинки (квартири) можуть бути обладнані мережами і пристроями:

  • — аудіо (аудіо-відео)-замково-переговорних систем;
  • — технічних засобів охоронної сигналізації та відеоспостереження.

7.59 Розрахунок ємності лінійних споруд мережі зв'язку житлових будинків слід виконувати згідно з ГБН В.2.2-34620942-002 із забезпеченням можливості встановлення у кожній квартирі одного абонентського кінцевого пристрою (якщо, інше не обумовлено завданням на проектування).

Установлення абонентських кінцевих пристроїв повинно бути передбачене у приміщеннях чергового персоналу і у приміщеннях технологічних служб відповідно до вимог ДБН В.2.5-56.

7.60 Розрахунок домових розподільних мереж (ДРМ) телебачення житлових будинків слід виконувати з урахуванням можливості встановлення у кожній квартирі не менше двох приєднувальних пристроїв при одному кабельному вводі до квартири (якщо інше не обумовлено завданням на проектування).

7.61 Приєднувальні пристрої проводового мовлення у квартирах встановлюються у кожній кімнаті та кухні.

7.62 Вертикальне прокладання мереж зв'язку та сигналізації у житлових будинках рекомендується передбачати приховано в окремих трубах-стояках із влаштуванням] поверхових розподільних монтажних шаф систем зв'язку та сигналізації (окремих або суміщених з електрообладнанням).

7.63 Прокладання мереж зв'язку та сигналізації від поверхових розподільних шаф і вводи їх до квартир повинні виконуватися приховано.

Конструкції вводів повинні забезпечувати вільне прокладання, доповнення і заміни кабелів і проводів абонентських мереж.

7.64 Проектом необхідно передбачати заходи, що виключають несанкціоноване проникнення в монтажні розподільні шафи й інші споруди, приміщення або до обладнання мереж зв'язку та сигналізації.

7.65 Приймальне обладнання та мережі систем телебачення (у тому числі і супутникового) у будинках рекомендується забезпечувати колективним користуванням вказаними системами. Використання індивідуальних приймальних систем допускається в одноквартирних житлових будинках.

7.66 Антенні пристрої систем ефірного телебачення, супутникового зв'язку і телебачення повинні розташовувати в тих місцях, де вони не погіршують архітектурного вигляду будинків. Розміщувати їх необхідно на даху будинків, з урахуванням додаткових механічних навантажень. Розміщення антенних пристроїв на фасадних стінах, балконах не допускається.

7.67 Блискавкозахист радіостояків ліній мережі проводового мовлення, щогл телеантен (у тому числі і супутникових) виконують згідно з ДСТУ Б В.2.5-38, ДСТУ EN 62305-1, ДСТУ EN 62305-3, ДСТУ EN 62305-4, ДСТУ IEC 62305-2.

Заходи щодо вирівнювання потенціалів металевих частин обладнання систем зв'язку та сигналізації згідно з НПАОП 40.1-1.32 визначаються комплексно для всього електрообладнання будинку, а також інших металевих конструкцій.

7.68 Системами охоронної сигналізації не нижче 2 класу безпеки відповідно до ДСТУ EN 50131-1 повинні обладнуватися приміщення протипожежної автоматики, електрощитові, венткамери систем протидимного захисту, входи до технічних поверхів і виходи на покрівлю будинку, входи до машинного відділення ліфтів та ін. з підключенням на пункт чергового об'єднаної диспетчерської сигналізації або на пункт спостереження та приймання тривожних сповіщень суб’єктів господарювання, що займаються охоронною діяльністю.

Організаційно-технічні заходи щодо підключення систем охоронної сигналізації до пунктів спостереження та приймання тривожних сповіщень — визначаються завданням на проектування.

7.69 Системи зв'язку та сигналізації нежитлових приміщень, що розташовуються у житлових будинках, слід виконувати згідно з ДБН В.2.2-9.

7.70 Вимоги щодо обладнання житлових будинків системами пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та керування евакуацією людей визначаються згідно з ДБН В.2.5-56.

8 ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

8.1 При проектуванні житлових будинків слід виконувати вимоги, викладені у ДБН В.1.1-7, ДБН В.2.5-56 та ДСТУ 2272. Для вбудованих (вбудовано-прибудованих) нежитлових приміщень, крім вимог зазначених норм, також слід дотримуватись вимог 5.39-5.42 цих Норм.

8.2 Площа поверху (в межах протипожежного відсіку) залежно від ступеня вогнестійкості та умовної висоти для будинків повинна бути не більшою за вказану в таблиці 3.

Таблиця 3 – Нормована площа поверху залежно від ступеня вогнестійкості та поверховості будинків

Ступінь вогнестійкості будинку Найбільша кількість поверхів(умовна висота) Найбільша площа поверху (в межах протипожежного відсіку), м2
І (до 73,5 м умовної висоти) 2200
II 10 2200
ІІІ 5 1800
ІІІб, IV 1 1400
ІІІб, IV 2 1000
IlІa, IVa, V, 1 1000
V 2 800

У житлових будинках І ступеня вогнестійкості міжсекційні ненесучі стіни в межах протипожежного відсіку і перегородки, що відокремлюють загальні коридори від інших приміщень, повинні мати клас вогнестійкості не менше ЕІ 60. У житлових будинках II й III ступенів вогнестійкості зазначені стіни і перегородки повинні мати клас вогнестійкості ЕІ 45.

8.3 Міжквартирні ненесучі стіни і перегородки у будинках І ступеня вогнестійкості повинні мати клас вогнестійкості ЕІ 60, а у будинках II й III ступенів вогнестійкості – ЕІ 45, групу за межею поширення вогню – М0. У будинках III ступеня вогнестійкості допускається передбачати міжквартирні перегородки групи M1.

Міжкімнатні (шафові, збірно-розбірні, із дверними прорізами і розсувні) перегородки в будинках усіх ступенів вогнестійкості допускається проектувати з горючих матеріалів.

8.4 У будинках І, II й III ступенів вогнестійкості для мансардного поверху слід приймати клас вогнестійкості несучих конструкцій і міжсекційних перегородок не менше REI 45 і ЕІ 45 відповідно, а групу за межею поширення вогню – М0.

Матеріали, що застосовують у покрівлі мансардного поверху, повинні мати показники пожежної небезпеки не вище ніж Г1 (для утеплювача), РП1, В1 (для поверхневих шарів конструкції покрівлі), а дерев'яні лати мансардного поверху повинні бути оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.

8.5 Класи вогнестійкості та група за межею поширення вогню для конструкцій плит балконів, лоджій, а у галерейних будинках – також для конструкцій плит галерей, повинні відповідати значенням, встановленим для конструкцій перекриттів будинків згідно з ДБН В.1.1-7.

8.6 Найбільші відстані від дверей квартир і кімнат гуртожитків до виходу у сходову клітку або назовні слід приймати за таблицею 4.

Таблиця 4 – Найбільша відстань від дверей квартир і кімнат гуртожитків до виходу у сходову клітку або назовні

Ступінь вогнестійкості будинку Найбільша відстань від дверей квартири або кімнати у гуртожитку до виходу, м
у разі розташування між сходовими клітками або зовнішніми виходами у разі виходу до тупикового коридору або на галерею
І 40 25
ІІ 40 25
ІІІ 30 20
ІІІб, IV 25 15
IІІa, IVa, V 20 10
Примітка. Відстань від дверей квартир або кімнат у гуртожитку до сходової клітки визначається по коридору від дверей виходу з квартири (дверей кімнати у гуртожитку) до:
  • — дверей виходу на зовнішню повітряну зону сходової клітки типу Н1;
  • — дверей тамбуру сходової клітки типу Н2;
  • — дверей виходу до протипожежного тамбур-шлюзу сходової клітки типу Н3, Н4.

8.7 У житлових будинках коридорного типу і гуртожитках коридори слід розділяти протипожежними перегородками на ділянки, завдовжки не більше 30 м, одна від одної та від торців коридорів. Типи протипожежних перегородок визначають згідно з ДБН B.1.1-7 в залежності від ступеня вогнестійкості будинку.

8.8 У житлових будинках І і II ступенів вогнестійкості умовною висотою до 9 м включно допускається влаштовувати сходові клітки типу СК2, що проектуються згідно з ДБН В.1.1-7. При цьому, починаючи з другого поверху і вище, слід передбачати в кожній квартирі другий евакуаційний вихід згідно з 8.10, а), б) цих Норм, а також просвіт між маршами не менше 0,7 м або світлову шахту на всю висоту сходової клітки площею горизонтального перерізу не менше 2 м2.

8.9 Двері сходових кліток, тамбурів при сходових клітках типу Н2 (див. 8.14) і двері квартир, кімнат гуртожитків (у разі, коли вихід із квартири, кімнати гуртожитку є безпосереднім виходом до сходової клітки), повинні бути глухими або з армованим склом, обладнані пристроєм для самозачинення й ущільненнями в притулах.

Примітка 1. До вхідних дверей квартир пред’являються вимоги щодо їх вогнестійкості (див. 9.10 цих Норм).

Примітка 2. У сходових клітках типу Н2, протипожежних тамбур-шлюзах при входах до сходових кліток типу Н3, Н4 влаштовуються протипожежні двері 2-го типу (див. 6.4, табл. 3, 5 ДБН В.1.1-7).

8.10 У житлових будинках з умовною висотою до 26,5 м включно та при загальній площі квартир на поверсі до 500 м2 квартири можуть мати вихід в одну сходову клітку типу СК1, СК2 (з урахуванням 5.36 ДБН В.1.1-7) або Н1, Н2, Н3, Н4. З третього поверху і вище таких будинків слід проектувати другий евакуаційний вихід з кожної квартири, за який може бути прийнятий:

  • а) вихід з балконів (лоджій) квартир або безпосередньо з квартир через двері на зовнішні металеві маршові сходи, які ведуть до позначки підлоги другого поверху і мають уклон не більший 80°, ширину маршів і площадок не менше 0,6 м, висоту огорожі не менше 1,2 м. Двері виходу на зазначені вище сходи повинні відповідати вимогам, що визначені цими Нормами до вхідних дверей квартир (див.9.10), крім вимог до вогнестійкості;

  • б) при новому будівництві вихід з квартири на балкон, лоджію з суцільним (без прорізів) простінком завширшки не менше 1,2 м між торцем балкону (лоджії) та прорізом, який виходить на балкон (лоджію), або не менше 1,6 м між прорізами. Ширина балкону (лоджії) повинна становити не менше 1,2 м. Допускається виконувати засклення зазначених балконів (лоджій) за таких умов: засклення становить не менш ніж 50% площі зовнішніх стін балконів (лоджій); влаштування вікон сумарною шириною не менше 1,2 м, що відчиняються у бік балкона (лоджії), що розташовані навпроти зазначеного вище простінку. На незасклених балконах (лоджіях) допускається встановлювати зовнішні блоки кондиціонерів квартир;

  • в) вихід із заскленої частини балкону (лоджії) квартири через двері на площадку, що влаштовується уздовж зовнішньої стіни будинку, має глухий (без прорізів) простінок завширшки не менше 1,2 м між торцем площадки та прорізом, який виходить на площадку, або не менше 1,6 м між прорізами. Площадка повинна бути завширшки не менш ніж 1,2 м, мати огорожу заввишки не менше 1,2 м. На таких площадках допускається встановлювати зовнішні блоки кондиціонерів квартир;

  • г) вихід на сходи типу С3, які ведуть до позначки підлоги другого поверху, минаючи сходово-ліфтовий вузол будинку; при цьому у секціях з кількістю квартир на поверсі більше чотирьох також необхідно влаштовувати у квартирах на три кімнати і більше виходи згідно з 8.10 б) або 8.10 в) цих Норм.

  • Примітка 1. Зазначені у 8.10 а) сходи, в) площадки не враховуються при визначенні загальної площі квартир згідно з додатком А цих Норм.

  • Примітка 2. Під час визначення необхідної кількості сходових кліток, у залежності від кількості квартир та їх загальної площі на поверсі, площу квартир слід приймати у межах одного поверху (незалежно від кількості рівнів квартири).

8.11 У житлових будинках допускається влаштування квартир у двох і більше рівнях (поверхах). Для таких квартир допускається влаштування виходу у сходову клітку (безпосередньо, або через коридор) через один поверх, який може бути організований на першому (нижньому) або на другому рівні (поверсі) квартири. При цьому квартири на рівні поверху, що не має безпосереднього виходу у сходову клітку (безпосередньо, або через коридор) повинні бути забезпечені евакуаційним виходом згідно з 8.10 б) або 8.10 в) цих Норм.

Допускається влаштування внутрішньоквартирних сходів із гвинтовими або забіжними сходинками, при цьому ширина проступу в середині сходинки повинна бути не менше 0,18 м. Допускається передбачати внутрішньо- квартирні сходи дерев'яними.

8.12 У житлових будинках з умовною висотою до 26,5 м включно при загальній площі квартир на поверсі 500 м2 і більше загальні коридори (галереї) повинні мати виходи не менше ніж на дві сходові клітки типу СК1, СК2 (з урахуванням 5.36 ДБН В.1.1-7), Н1, Н2, Н3, Н4. При розміщенні сходової клітки типу СК1 у торці коридору будинку допускається, при дотриманні вимог 8.6 цих Норм, улаштування другого виходу з поверху по сходах типу С3, які розташовані у протилежному торці коридору (галереї).

Загальна площа квартир на поверсі, що вказана у цьому пункті, може бути збільшена до 600 м2, якщо на поверсі розміщено не більше чотирьох квартир.

8.13 У житлових будинках з умовною висотою більше 26,5 м при загальній площі квартир на поверсі менше 500 м2 квартири можуть мати вихід в одну сходову клітку типу Н1. При цьому для усіх квартир і приміщень загального користування гуртожитків, розташованих на третьому поверсі і вище, слід передбачати другий евакуаційний вихід згідно з 8.10 а), б), в).

При розміщенні незадимлюваної сходової клітки типу Н1 у торці коридору будинку, при дотриманні вимог 8.6 цих Норм, допускається влаштування другого виходу з поверху по сходам типу С3, які розташовані у протилежному торці коридору.

Загальна площа квартир на поверсі, що вказана у цьому пункті, може бути збільшена до 600 м2, якщо на поверсі розміщено не більше чотирьох квартир.

8.14 У житлових будинках з умовною висотою більше 26,5 м при загальній площі квартир на поверсі 500 м2 і більше слід передбачати не менше двох незадимлюваних сходових кліток; не менше 50% з них повинні бути типу Н1, решту сходових кліток допускається проектувати типів Н2 або Н3, Н4. Незадимлювані сходові клітки у межах першого поверху повинні мати виходи безпосередньо назовні:

  • — вихід назовні з сходової клітки типу Н1 слід влаштовувати безпосередньо назовні на прилеглу до будинку територію. Сполучення цієї сходової клітки із вестибюлем будинку слід влаштовувати через повітряну зону. Допускається заповнення прорізу повітряної зони сходової клітки типу Н1 на першому поверсі металевими ґратами.
  • — сполучення сходових кліток типів Н2, Н3, Н4 з вестибюлем будинку організовується згідно з вимогами ДБН В.1.1-7.

Загальна площа квартир на поверсі, що вказана у цьому пункті може бути збільшена до 600 м2, якщо на поверсі розміщено не більше чотирьох квартир.

На кожному поверсі будинку вхід до сходової клітки типу Н2 слід передбачати через тамбур, двері цього тамбуру, з боку коридору будинку, виконуються згідно з 8.9 цих Норм.

8.15 Огородження балконів і лоджій у будинках заввишки три поверхи і більше повинні виконуватися з негорючих матеріалів.

Не допускається влаштування ґрат і засклення балконів, лоджій і галерей, які використовуються як зовнішні повітряні зони при сходових клітках типу Н1.

Об’ємно-планувальні рішення зовнішніх повітряних зон сходових кліток типу Н1 повинні відповідати вимогам ДБН В.1.1-7 та забезпечувати безпечну евакуацію по цим переходам, зокрема за рахунок площі відкритого прорізу не менше 2,6 м2, що розташований симетрично відносно виходу з поверху та входу у сходову клітку.

8.16 Видаляння диму та гарячих газоподібних продуктів згоряння з поповерхових коридорів у будинках з незадимлюваними сходовими клітками слід передбачати через спеціальні шахти з примусовою витяжкою і клапанами, що улаштовуються на кожному поверсі із розрахунку одна шахта на 30 м довжини коридору.

Для кожної шахти тепло- та димовидаляння згідно з вимогами ДБН В.2.5-56 слід передбачати автономний вентилятор. Шахти димовидаляння повинні бути з негорючих матеріалів і мати клас вогнестійкості не менше REI 60 (для стін), ЕІ 60 (для перегородок, які встановлюються на перекриттях вогнестійкістю REI 60).

Примітка. У будинках з умовною висотою до 26,5 м з коридорів завдовжки понад 12 м, не забезпечених природним освітленням за 10.5, слід передбачати видалення диму згідно з 8.16, 8.18.

8.17 У житлових будинках з незадимлюваними сходовими клітками для протидимного захисту в разі пожежі передбачають підпір зовнішнього повітря у шахти ліфтів (20-30 Па), подаючи у верхню частину кожної шахти зовнішнє повітря в об'ємі, який належить розраховувати з урахуванням нормативної величини надлишкового тиску згідно з ДБН В.2.5-56.

Крім того, у будинках з протипожежними тамбур-шлюзами при пожежних ліфтах, у разі пожежі слід забезпечувати підпір зовнішнього повітря у протипожежний тамбур-шлюз на поверсі задимлення, поверхів розташованих безпосередньо над та під поверхом задимлення (20-30 Па) та підпір повітря у шахти пожежних ліфтів (40-50 Па) окремими системами (шахтами).

У будинках з незадимлюваними сходовими клітками типів Н2, Н4 слід забезпечувати підпір зовнішнього повітря у верхню зону кожного відсіку цих сходових кліток. Повітря, яке забезпечує підпір, слід подавати окремими шахтами (системами) з класом вогнестійкості за 8.16 цих Норм.

8.18 Вентиляційні установки підпору повітря і димовидаляння згідно з ДБН В.2.5-56 повинні бути розташовані в окремих приміщеннях вентиляційних камер, відгороджених протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу.

8.19 Вимоги 8.12, 8.13, 8.16, 8.17 не поширюються на існуючі будинки заввишки 9 поверхів (10 поверхів будинків секційного типу для крупних і найкрупніших міст), що надбудовуються мансардним поверхом. При цьому квартири мансардного поверху повинні бути забезпечені другим евакуаційним виходом згідно з вимогами 8.10 цих Норм.

8.20 У будинках заввишки три поверхи і більше виходи назовні з підвальних, цокольних поверхів і технічного підпілля не повинні сполучатися зі сходовими клітками житлової частини будинку, а мають улаштовуватися безпосередньо назовні. Виходи назовні з таких поверхів і технічного підпілля слід улаштовувати згідно з ДБН В.1.1-7. У будинках до п'яти поверхів включно ці виходи допускається влаштовувати через загальні сходові клітки житлової частини будинку з окремим виходом назовні, який відокремлюється від житлової частини сходової клітки суцільною протипожежною перегородкою 1-го типу на висоту одного поверху.

У будинках вище п’яти поверхів ці виходи допускається влаштовувати в конструктивному об’ємі сходові клітки житлової частини будинку за умов відокремлення такого виходу від об’єму сходової клітки житлової частини будинку будівельними конструкціями з класом вогнестійкості не менш ніж 150 хвилин (REI 150 – стіни, перекриття, ЕІ 150 – перегородки, R150 – марші).

Технічні, підвальні і цокольні поверхи слід поділяти протипожежними перегородками 1-го типу на відсіки площею не більше 500 м2 у несекційних житлових будинках, а у секційних – по секціях. У кожному відсіку або секції підвальних і цокольних поверхів повинно бути не менше двох вікон (люків) розміром 0,9 м X 1,2 м кожне.

З технічних поверхів, розташованих у середній частині будинку, і технічних горищ слід передбачати виходи через загальні сходові клітки. Сполучення таких поверхів з незадимлюваними сходовими клітками виконується аналогічно сполученню загальних коридорів на наземних поверхах будинку.

8.21 У будинках І-ІІІ ступенів вогнестійкості у підвальних, цокольних та підземних поверхах, а також на надземних поверхах до 3-го включно допускається розміщувати господарські (позаквартирні) комори для мешканців будинку. При цьому вищезазначені поверхи повинні бути відокремлені від житлових поверхів протипожежними перекриттями 1-го типу (в будинках І і II ступенів вогнестійкості), перекриттями 3-го типу (в будинках III ступеня вогнестійкості), мати евакуаційні виходи та вікна з приямками згідно з ДБН В.1.1-7 (замість вікон з приямками допускається влаштування самостійних системи димо- та тепловидалення), обладнані системами АСПГ, АСПС з виведенням сигналу про її спрацювання на об'єднаний диспетчерський пульт.

Перегородки між господарськими коморами в межах протипожежних відсіків допускається проектувати з ненормованою межею вогнестійкості та групи за межею поширення вогню М0.

Евакуаційні виходи з підземної частини влаштовувати тільки безпосередньо назовні, влаштування внутрішніх сходів допускається для функціонального зв’язку за умови проектування виходів в такі сходи в підземній частині через протипожежний тамбур шлюз 1-го типу з підпором повітря при пожежі відповідно до вимог ДБН В.1.1-7. З надземних поверхів виходи на сходову клітку Н1, або на внутрішні сходи необхідно влаштовувати через протипожежний тамбур шлюз.

8.22 Приміщення нежитлового (громадського) призначення, розташовані в житлових будинках (згідно з 5.40 цих Норм), крім одноквартирних і зблокованих будинків, слід відокремлювати від приміщень житлової частини протипожежними перегородками 1-го типу і перекриттями 3-го типу без прорізів.

8.23 Кабельні лінії і системи електропроводки повинні відповідати вимогам ДБН В.2.5-23.

8.24 Необхідність обладнання житлових будинків, а також вбудованих (прибудованих) нежитлових приміщень системами протипожежного захисту, а також вимоги до зазначених систем визначається згідно з ДБН В.2.5-56.

У будинках з умовною висотою понад 47 м сигнали від пожежних приймально-контрольних приладів автоматичних установок пожежної сигналізації слід виводити на пульт централізованого спостереження.

8.25 При визначенні кількості струменів і мінімальних витрат води для внутрішнього протипожежного водопостачання житлових будинків за загальну довжину позаквартирного коридору на поверсі приймають:

  • а) суму відстаней від дверей ліфтового холу (шахти ліфта) до дверей найбільш віддалених від ліфтового холу квартир, які виходять до коридору, – у будинках секційного типу з центрально розташованим сходово-ліфтовим вузлом;

  • б) відстань між дверима найбільш віддалених одна від одної квартир, які виходять до коридору, – у будинках коридорного типу;

  • в) відстань від дверей ліфтового холу (шахти ліфту) до дверей найбільш віддаленої від ліфтового холу квартири, яка виходить до коридору, – у будинках зі сходово-ліфтовим вузлом у торці коридору.

8.26 Обладнання шаф пожежних кран-комплектів слід передбачати згідно з ДБН В.2.5-64. Додатково у зазначених шафах слід передбачати кнопки дистанційного відкривання поповерхових клапанів димовидаляння та підпору повітря і включення вентиляторів протидимного захисту.

Сигнали про положення клапанів димовидаляння та підпору повітря, включення вентиляторів димовидаляння та підпору повітря, слід передавати на об'єднаний диспетчерський пульт і до приміщення чергового персоналу (консьєржа/консьєржки за його наявності).

8.27 Приміщення сміттєзбірної камери повинно обладнуватися спринклерним пожежогасінням із розрахунковою витратою води 1,8 л/с. Трубопровід спринклерного пожежогасіння слід приєднувати до внутрішнього господарсько-питного водопроводу через запірний пристрій, опломбований у відкритому положенні, без встановлення контрольно-сигнального клапана.

8.28 Матеріали, що використовуються для теплової ізоляції трубопроводів систем опалення охолодження, внутрішнього теплопостачання та водопостачання, а також для трубопроводів і повітроводів системи кондиціонування повітря, повинні мати показники пожежної небезпеки не вище ніж Г2, РП1.

8.29 У квартирах житлових будинків з умовною висотою понад 47 м як первинний пристрій пожежогасіння слід передбачати внутрішньоквартирний пожежний кран-комплект, приєднаний до мережі господарсько-питного водопроводу будинку після квартирного вузла обліку відповідно до 8.3 ДБН В.2.5-64.

8.30 Системи внутрішнього протипожежного водопроводу у вбудовано-прибудовних нежитлових приміщеннях, технічних поверхах слід влаштовувати з витратами води, не менше ніж як для будинку в цілому, дотримуючись вимог цих Норм та ДБН В.2.5-64.

8.31 При суцільному заскленні фасадів необхідно передбачати конструктивні заходи, що забезпечують нормовані класи вогнестійкості вузлів примикання фасадних систем до перекриттів, стін сходових кліток, інших перешкод з нормованими класами вогнестійкості або протипожежних.

8.32 Камін на твердому паливі допускається проектувати:

  • а) у квартирі на останньому поверсі житлового будинку;

  • б) на будь-якому рівні багаторівневої квартири, розміщеної останньою по висоті у будинку;

  • в) на будь-якому рівні одноквартирного або зблокованого житлового будинку.

Димохідні канали слід проектувати згідно з вимогами ДБН В.2.5-20, ДБН В.2.5-67, ДСТУ Б ЕN 13384.

Внутрішні поверхні димохідних каналів повинні бути гладенькими та щільними. Слід забезпечувати захист внутрішньої поверхні стінок від появи конденсату за рахунок виконання стінок димоходу вище перекриття верхнього поверху з порожнистої цегли завтовшки не менше 120 мм; або металевого теплоізольованого димоходу, оголовка труби та місць її примикання до покрівлі – від атмосферних опадів; місць примикання димоходів і труби до перекриття та покрівлі – від загоряння.

Конструкція димоходів та камінів повинна відповідати вимогам ДБН В.2.5-67, ДБН В.2.5-20 і забезпечувати доступність для очищення та ремонту.

8.33 Допускається для одноквартирних житлових будинків застосування поквартирних генераторів тепла, варочних плит на твердому паливі, газових водонагрівачів та інших пристроїв з патрубками для відведення газів за умов приєднання до окремих для кожного приладу димоходів.

Додаткові вимоги до проектування гуртожитків умовною висотою більше 47 м

8.34 Гуртожитки умовною висотою більше 47 м слід проектувати І ступеня вогнестійкості і розділяти на вертикальні протипожежні відсіки протипожежними перекриттями з класом вогнестійкості не менше REI 120 або технічним поверхом з перекриттями класом вогнестійкості не менше REI 90; умовна висота такого відсіку не повинна перевищувати 26,5 м. Площа протипожежного відсіку в межах поверху для гуртожитків умовною висотою більше 47 м повинна бути не більше 1200 м2.

8.35 Сходові клітки гуртожитків, умовною висотою більше 47 м повинні бути незадимлюваними типу Н1 у кількості не менше двох.

Інженерні системи (системи протипожежного захисту, протипожежний водопровід, вентиляційні системи) повинні влаштовуватись автономними для кожного вертикального протипожежного відсіку.

8.36 У межах нижнього поверху кожного вертикального протипожежного відсіку по периметру будинку повинні передбачатись евакуаційні балкони або відкриті галереї з виходом на них із незадимлюваних сходових кліток, коридорів та приміщень. Загальна корисна площа таких балконів або відкритих галерей повинна бути розрахована на можливість перебування на них найбільшої кількості людей, які одночасно знаходяться на всіх поверхах вертикального протипожежного відсіку.

8.37 Місткість зальних приміщень на позначці більше 47 м не повинна перевищувати 50 місць, до 47 м – 100 місць.

8.38 Опорядження і облицювання стін та стелі на шляхах евакуації та в зальних приміщеннях необхідно передбачати із матеріалів групи горючості НГ або Г1.

9 БЕЗПЕКА ТА ДОСТУПНІСТЬ У ВИКОРИСТАННІ

9.1 Житловий будинок має бути запроектований, зведений та обладнаний таким чином, щоб попередити ризик отримання травм мешканцями при пересуванні всередині і біля будинку, при вході та виході з будинку, а також у разі користування його елементами та інженерним обладнанням.

9.2 Уклон і ширина маршів та пандусів, висота сходинок, ширина проступів, ширина сходових площадок, висота проходів по сходах, підвалу, експлуатованому горищу, а також розміри дверних прорізів повинні забезпечувати зручність та безпеку пересування, можливість переміщення предметів обладнання відповідних приміщень квартир і вбудованих у будинок приміщень громадського призначення. Мінімальну ширину і максимальний уклон сходових маршів слід приймати згідно з табл. 5.

Таблиця 5 – Мінімальна ширина і максимальний уклон сходових маршів

Найменування маршу Мінімальна ширина, м Максимальний уклон
Марші сходів, що ведуть на житлові поверхи будинків:
- секційних:
-- двоповерхових 1,2-1,35 1 : 1,5
-- триповерхових і більше 1,2-1,35 1 : 1,75
- коридорних, галерейних 1,2-1,35 1 : 1,75
Марші сходів, що ведуть у підвальні і цокольні поверхи (окрім приміщень громадського призначення та паркінгів), а також внутрішньоквартирних сходів 0,9 1 : 1,25
Примітка. Ширину маршу визначають відстанню між огорожею або між стіною і огорожею.

Висота перепадів у рівні підлоги різних приміщень і просторів у будинку повинна бути безпечною. У необхідних випадках мають бути передбачені поручні та пандуси. Кількість підйомів в одному марші або на перепаді рівнів повинна бути не менше 3 і не більше 18. Застосування сходів з різною висотою і глибиною сходинок не допускається.

9.3 Висота огорожі зовнішніх сходових маршів і площадок, балконів, лоджій, терас і у місцях небезпечних перепадів повинна бути не менше ніж 1,2 м. Сходові марші і площадки внутрішніх сходів повинні мати огорожу з поручнями заввишки не менше ніж 0,9 м.

Огорожі повинні бути непереривними, обладнані поручнями і розраховані на сприйняття горизонтальних навантажень не менше ніж 0,3 кН/м.

9.4 При суцільному заскленні фасадів рекомендується, починаючи з 2-го поверху, із внутрішнього боку передбачати конструктивні заходи (огорожі) до рівня 1,2 м від підлоги з метою забезпечення безпеки людей та зменшення психологічного дискомфорту – висотобоязні.

9.5 На вікнах сходових площадок слід передбачати металеву огорожу заввишки до 1,2 м.

9.6 Конструктивні рішення елементів житлового будинку (у тому числі розташування порожнин, способи герметизації місць пропуску трубопроводів через конструкції, влаштування вентиляційних отворів, розміщення теплової ізоляції) мають передбачати захист від проникнення комах та гризунів.

9.7 Інженерні системи будинку повинні бути запроектовані і змонтовані з урахуванням вимог щодо безпеки.

9.8 У житловому будинку і на прибудинковій території мають бути передбачені заходи, направлені на зменшення ризиків кримінальних проявів і їх наслідків, заходи, що сприяють захисту мешканців житлового будинку і мінімізації можливої шкоди при виникненні противоправних дій згідно з вимогами ДСТУ-Н Б CEN/TS 14383-3 та нормативними правовими актами місцевого самоврядування і можуть включати застосування вибухозахисних конструкцій, встановлення домофонів, відеоспостереження, кодових замків, систем охоронної сигналізації, захищених конструкцій віконних прорізів у перших, цокольних і верхніх поверхах, у приямках підвалів, а також вхідних дверей, дверей, які ведуть у підвал, на горище і, за необхідності, в інші приміщення.

Загальні системи безпеки (систем відеоспостереження охоронної сигналізації) мають забезпечувати захист протипожежного обладнання від несанкціонованого доступу та вандалізму.

9.9 3 метою недопущення проникнення сторонніх осіб до квартир, розташованих на першому поверсі, лоджії, вікна, їх засклення, жалюзі повинні відповідати рівню захисту не нижче 3 згідно з ДСТУ-Н Б CEN/TS 14383-3 за умови забезпечення нормованих значень коефіцієнта природної освітленості за ДБН В.2.5-28 та умов евакуації з приміщень.

9.10 Вхідні двері до квартир повинні відповідати вимогам рівня захисту не нижче 3 відповідно до ДСТУ-Н Б CEN/TS 14383-3. Вхідні двері квартир повинні мати клас вогнестійкості не менше ЕІ 30 у будинках І, II, III ступенів вогнестійкості, не менше ЕІ 15 – у будинках ІІІа, ІІІб, IV, IVa ступенів вогнестійкості (для будинків V ступеня вогнестійкості – не нормується). Двері квартир у відчиненому положенні не повинні зменшувати розрахункову ширину сходових площадок і маршів.

9.11 Якщо в проекті передбачено приміщення для консьєржки (чи приміщення охорони) його розміщення має забезпечувати візуальний огляд дверей, які ведуть з тамбура у вестибюль, а у разі відсутності вестибюля – огляд проходів до ліфтів і сходової клітки. При приміщенні охорони повинен бути влаштований туалет, обладнаний унітазом і раковиною (умивальником). Вказане приміщення може бути без природного освітлення.

9.12 Приміщення технічних центрів кабельного телебачення повинні мати входи ззовні; приміщення електрощитової (в тому числі для обладнання зв’язку, АСУЕ, диспетчеризації і телебачення) повинно мати вхід безпосередньо ззовні або з поверхового позаквартирного коридору (холу); до місця встановлення телефонних розподільних шаф підхід має бути влаштований також з вказаного коридору.

9.13 Електрощитову, приміщення технічних центрів кабельного телебачення, місця для телефонних розподільчих шаф не слід розміщувати під приміщеннями з мокрими процесами (ванними, санвузлами).

10 САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ (безпека життя та здоров'я)

10.1 Виконання санітарно-гігієнічних вимог при проектуванні житла здійснюється відповідно до умов фізико-географічного районування території України і включає у себе вимоги до інсоляції, природного і штучного освітлення згідно з ДБН В.2.5-28, хімічного забруднення повітря згідно з ГН 2.2.6-166, провітрювання та мікрокліматичних параметрів повітря приміщень житлових будинків згідно з ДБН В.2.5-67, ДСТУ Б EN ISO 7730, ДСТУ Б EN 15251, захисту їх від шуму згідно з ДСН 3.3.6.037, ДБН В.1.2-10, ДБН В.1.1-31, ДСТУ-Н Б В.1.1-35, вібрації згідно з ДСН 3.3.6.039, електромагнітного випромінювання – неіонізуючого згідно ДСанПіН 239, іонізуючого – згідно з ДГН 6.6.1-6.5.001. Стосовно факторів ризику фізичної і хімічної природи в приміщеннях громадського призначення застосовуються відповідні гігієнічні нормативи для умов праці.

10.2 Тривалість інсоляції, що відповідає ДБН Б.2.2-12, повинна бути забезпечена: в одно-, дво- і трикімнатних квартирах – не менше ніж в одній житловій кімнаті; у чотири- і п'ятикімнатних – не менше ніж у двох житлових кімнатах; у шести- і більше кімнатних – не менше ніж у трьох кімнатах; в одно-, двокімнатних квартирах для осіб похилого віку – не менше ніж в одній з житлових кімнат. У гуртожитках рекомендується передбачати інсоляцію 60% житлових кімнат.

10.3 Літні приміщення житлових будинків не повинні погіршувати інсоляцію квартири. Проектування лоджій і балконів перед кімнатами, що є розрахунковими, за умовами забезпечення внормованої інсоляції квартири, необхідно супроводжувати розрахунками, які дають можливість перевірити інсоляційний режим кімнат згідно з ДСТУ-Н Б В.2.2-27. У випадках проектування балконів перед такими кімнатами їх рекомендується розташовувати зміщеними відносно вікон: у кімнатах східної і західної орієнтації – у північному напрямку, у кімнатах південної орієнтації – у будь-якому напрямку.

10.4 Природне освітлення повинні мати житлові кімнати, кухні, вхідні тамбури до будинків, сходові клітки і загальні коридори у житлових будинках коридорного типу, а також приміщення громадського призначення в гуртожитках і житлових будинках для осіб похилого віку і сімей із особами з інвалідністю. Відношення площі світлових прорізів житлових кімнат і кухонь до площі підлоги цих приміщень повинно бути в межах від 1:5,5 до 1:8. Для мансардних поверхів зі світловими прорізами в площині похилих огороджувальних конструкцій – не менше 1:10. Уточнення геометричних параметрів світлових прорізів слід провадити на підставі розрахунку коефіцієнта природної освітленості згідно з ДБН В.2.5-28.

В житлових приміщеннях житлового будинку допускається використання інженерно-технічних засобів (регульовані світлодіодні джерела освітлення з природним спектром випромінювання, світловоди, дзеркала і т.п.) для компенсації недостатності природного освітлення і інсоляції, але не більше 20% від нормованих величин.

Допускається проектувати без природного освітлення:

  • а) кухні-ніші за умови їх обладнання електроплитами і влаштування примусової витяжної вентиляції;

  • б) позаквартирні поверхові коридори у будинках секційного типу з центрально розташованим сходово-ліфтовим вузлом;

  • в) тамбури в одноквартирних і зблокованих житлових будинках, а також такі, що ведуть безпосередньо до квартири;

  • г) внутрішньоквартирні сходи і сходові клітки одноквартирних і зблокованих будинків.

Природне освітлення робочих приміщень для осіб з інвалідністю із вадами зору, які працюють удома, проектують за спеціальним завданням.

10.5 У житлових будинках коридорного типу довжина загальних коридорів не повинна перевищувати в разі освітлення через світлові прорізи в зовнішніх стінах з одного торця – 24 м, з двох торців – 48 м. За більшої довжини коридорів необхідно додатково передбачати природне освітлення через світлові кармани. Відстань між двома світловими карманами повинна бути не більше 24 м, а між світловим карманом і світловим прорізом у кінці коридору – не більше 30 м. Ширина світлового кармана повинна бути не менше половини його глибини (без урахування ширини прилеглого коридору). Допускається освітлювати коридори довжиною до 12 м, розташовані з обох боків сходової клітки, другим світлом через двері, що ведуть до цієї сходової клітки, засклені армованим склом.

10.6 Приміщення, що мають природне освітлення, повинні бути забезпечені провітрюванням через стулки вікон, кватирки або інші пристрої відповідно до 7.32 цих Норм.

10.7 Допускається засклення літніх приміщень при кухнях і житлових кімнатах за умови забезпечення в них нормованого коефіцієнта природного освітлення та повітрообміну квартир окрім випадків використання літніх приміщень за 8.10 цих Норм.

10.8 У будинках, що проектуються для ІІ, ІV, V кліматичних районів та ІІІБ кліматичного підрайону, квартири повинні бути забезпечені наскрізним або кутовим провітрюванням, допускається також вертикальне (через шахти) провітрювання. У секційних будинках, що проектуються для ІІ кліматичного району та ІІІБ кліматичного підрайону, допускається провітрювання однобічно розташованих одно- і двокімнатних квартир через бічні прорізи еркерів, ризалітів або інші позаквартирні провітрювані приміщення. У будинках коридорного типу допускається провітрювання одно- і двокімнатних квартир через загальні коридори завдовжки не більше 24 м, які мають пряме природне освітлення і наскрізне або кутове провітрювання.

10.9 При проектуванні житлових будинків передбачають заходи стосовно шумовібропоглинання, які повинні задовольняти вимоги ДБН В.1.1-31, ДБН В.1.2-10 щодо житлових приміщень.

Допустимі рівні проникаючого шуму, або утворюваного у приміщенні шуму інженерними системами та їх обладнанням, повинні відповідати вимогам ДБН В.1.1-31, ДБН В.2.5-39, ДБН В.2.5-64, ДБН В.2.5-67.

За наявності вбудованих у житлові будинки закладів громадського призначення належить передбачати конструктивно-планувальні заходи, які враховують санітарно-гігієнічні вимоги щодо допустимих рівнів шуму та вібрації для житлових будинків і вимоги будівельних норм за видами будинків та споруд.

10.10 Для забезпечення допустимого рівня шуму не допускається кріплення санітарних приладів і трубопроводів безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, огороджуючих житлові кімнати, не допускається розміщувати машинне приміщення і шахти ліфтів, сміттєзбірну камеру, стовбур сміттєпроводу і пристрій для його очищення і промивання над житловими кімнатами, під ними, а також суміжно з ними. Не рекомендується розміщувати сходові клітки суміжно з житловими кімнатами.

10.11 При здійсненні нового будівництва в існуючій забудові або реконструкції будинків слід забезпечити дотримання вимог нормативних документів щодо організації прибудинкової території, інсоляції, природного освітлення, забруднення атмосферного повітря, захисту від шуму і вібрації для навколишніх будинків згідно вимог ДБН Б.2.2-12, ДБН В.1.2-10, ДБН В.2.5-28.

При розміщення житлових будинків на земельних ділянках в зоні впливу шуму від транспортних потоків (автомобільних, рейкових та авіаційних) та стаціонарних джерел з середньорічними еквівалентними рівнями більше 65 дБА шумозахисні заходи обґрунтовуються акустичними розрахунками з урахуванням поточного стану та перспективи.

10.12 При проектуванні захисту від шуму житлових будинків необхідно керуватись ДБН В.1.1-31, ДСТУ-Н Б В.1.1-32, ДСТУ-Н Б В.1.1-33, ДСТУ-Н Б В.1.1-34.

10.13 Будинки повинні бути захищені від іонізуючого випромінювання радіонуклідів згідно з вимогами ДГН 6.6.1-6.5.001 (НРБУ).

10.14 Ефективна питома активність природних радіонуклідів у матеріалах, використовуваних у житлових будинках не повинна перевищувати 370 Бк/кг.

10.15 Не допускається застосовувати обладнання та системи охолодження з фторумістними холодоагентами, потенціал глобального потепління яких становить 750 і більше [9-11].

10.16 При реконструкції будинків допускається забезпечувати природне освітлення сходових кліток через вікна в зовнішніх стінах, починаючи з 2го поверху, при неможливості улаштування нових прорізів. Рекомендується в цих випадках установлення засклених фрамуг, що відчиняються, над вхідними і тамбурними дверима сходових кліток. При обладнанні будинків навісними або прибудованими ліфтами допускається знижувати нормативну площу вікон сходових кліток, що відчиняються.

10.17 При проектуванні реконструкції житлових будинків внутрішньоквартирні сходи в дворівневих квартирах допускається виконувати без природного освітлення (зі штучним освітленням) або передбачати суміщене освітлення, що включає штучне і природне (верхнє і/або бічне).

10.18 Зміна габаритів житлового будинку в результаті реконструкції не повинна погіршувати нормативні рівні інсоляції, природного освітлення, вібро- та звукоізоляції у розташованих поруч будинках.

11 ДОВГОВІЧНІСТЬ І РЕМОНТОПРИДАТНІСТЬ

11.1 Несучі конструкції будинку повинні зберігати свої якості згідно з вимогами нормативних документів ДБН В.1.2-2, ДБН В.1.2-6, ДБН В.1.2-8, ДБН В.1.2-9, ДБН В.1.2-14, ДБН В.3.1-ХХ протягом передбаченого терміну служби (експлуатації), який повинен бути встановлений у завданні на проектування.

11.2 Якості несучих конструкції будинку, які визначаються показниками його міцності і стійкості, а також терміну служби будинку в цілому, повинні зберігатися в допустимих межах з урахуванням вимог ДБН В.1.2-14, ДБН В.2.6-98, ДБН В.2.6-162, ДБН В.2.6-163.

11.3 Елементи, деталі, обладнання з термінами служби меншими, ніж передбачений термін служби (експлуатації) будинку, мають бути замінені відповідно до встановленого в проекті міжремонтними періодами і з урахуванням вимог завдання на проектування. Рішення про застосування менш або більш довговічних елементів, матеріалів або обладнання при відповідному збільшенні або зменшенні міжремонтних періодів встановлюється техніко-економічними розрахунками.

При цьому, матеріали, конструкції та технологію будівельних робіт слід обирати з урахуванням ДБН В.3.1-ХХ та забезпечення мінімальних подальших витрат на ремонт.

11.4 Конструкції і деталі повинні бути виконані з матеріалів, що відзначаються стійкістю до можливого впливу вологи, низьких температур, агресивного середовища, біологічних та інших несприятливих факторів згідно з ДБН В.1.2-9, ДСТУ Б В.2.6-145.

У необхідних випадках мають бути прийняті відповідні заходи від проникнення дощових, талих, ґрунтових вод у товщу несучих і огороджувальних конструкцій будинку, а також утворення недопустимої кількості конденсаційної вологи в зовнішніх огороджувальних конструкціях шляхом достатньої герметизації конструкцій або влаштування вентиляції закритих просторів і повітряних прошарків. Мають застосовуватися необхідні захисні суміші та покриття (у тому числі протигрибкові) відповідно до чинних норм.

11.5 Стикові з'єднання збірних елементів і шаруваті конструкції мають бути розраховані на сприйняття температурно-вологісних деформацій та зусиль, що виникають при нерівномірному осіданні основ і при інших експлуатаційних впливах (діях). Ущільнюючі та герметизуючи матеріали, що застосовуються у стиках, повинні зберігати пружні та адгезійні властивості при впливі мінусових (від’ємних) температур і вологи, а також бути стійкими до ультрафіолетових променів. Герметизуючі матеріали мають бути сумісними з матеріалами захисних і захисно-декоративних покриттів конструкцій у місцях їх з’єднань (спряжень).

11.6 Повинна бути забезпечена можливість доступу до обладнання, арматури та приладів інженерних систем будинку і їх з’єднань для огляду, технічного обслуговування, ремонту та заміни.

Обладнання і трубопроводи мають бути закріплені на будівельних конструкціях будинку таким чином, щоб їх працездатність не порушувалася у разі можливих переміщень конструкцій.

11.7 При зведенні будинків у районах зі складними геологічними умовами, районах, що зазнають сейсмічних впливів, підробки, просідання та іншим переміщенням ґрунту, включаючи морозне здимання, вводи інженерних комунікацій повинні виконуватися з урахуванням необхідності компенсації можливих деформацій основи згідно з вимогами ДБН В.2.5-39, ДБН В.2.5-74, ДБН В.2.5-75, та іншими нормами щодо інженерних мереж.

12 ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

12.1 Житлові будинки та вбудовані в них приміщення громадського призначення слід проектувати класом енергоефективності не нижче «С» згідно з ДБН В.2.6-31.

Допускається проектувати будинок за вищим класом енергоефективності – «В» та «А» [12].

Огороджувальні конструкції будинку слід проектувати так, щоб розрахункові значення величин приведеного опору теплопередачі, визначені з урахуванням теплопровідних включень згідно з ДСТУ Б В.2.6-189 були не менше ніж нормативні значення, встановлені ДБН В.2.6-31.

12.2 Річну енергопотребу, яку встановлюють згідно з ДСТУ Б А.2.2-12, для опалення для житлової частини будівлі слід відносити до кондиціонованої (опалювальної) площі, м2, а для частини з убудованими громадськими приміщеннями сумарну річну енергопотребу на опалення й охолодження відносити до кондиціонованого (опалювального) об’єму, м3.

Нормативне значення річної питомої енергопотреби на опалення для житлових, та опалення й охолодження для громадських частин будівлі при реконструкції термомодернізації,капітальному ремонті та технічному переоснащенні будинків допускається приймати з коефіцієнтом від 1 до 1,25.

12.3 Слід застосовувати обладнання інженерних систем класом енергоефективності, за його визначеності для даного типу обладнання, не нижче «С» та не нижче ніж клас енергоефективності інженерної системи. Рекомендується застосовувати обладнання вищого класу енергоефективності, ніж клас енергоефективності інженерної системи [13].

12.4 Площі вікон житлових приміщень і кухонь не повинні перевищувати значень, встановлених у 10.4.

12.5 Системи опалення вбудованих у житлові будинки гаражів повинні проектуватися з пристроями, які автоматично перекривають потік теплоносія за температури зовнішнього повітря 5 °С і вище.

12.6 Встановлення дефлекторів на викиді витяжних систем не допускається, окрім сміттєпроводів.

12.7 Холодильні машини будинків з центральною системою кондиціо- нування повітря рекомендується проектувати з пристроями, що забезпечують відведення теплоти конденсації холодильного агента до системи гарячого водопостачання.

12.8 Одноквартирних житлових будинках, а також у будинках з кондиціонуванням повітря при обґрунтуванні слід застосовувати системи теплоспоживання, що використовують відновлювальні джерела енергії, у тому числі енергію навколишнього середовища, перетворену в теплових насосах.

12.9 Підвищувальні насоси систем водопостачання житлових будинків повинні проектуватися з автоматикою, що забезпечує зменшення споживання електроенергії при скороченні споживання води.

12.10 Водопідігрівачі гарячого водопостачання вбудованих нежитлових приміщень повинні проектуватися з пристроями, що автоматично перекривають потік теплоносія у години неробочого часу.

12.11 Енергоефективність та економічну оцінку при технічному та економічному обґрунтуванні застосовуваних джерел визначають із застосуванням ДСТУ Б А.2.2-8, ДСТУ Б А.2.2-12, ДСТУ Б EN 15459, ДСТУ-Н Б А.2.2-12. Розроблення та складання енергетичного паспорта будинків при новому будівництві та реконструкції виконуються згідно з ДСТУ-Н Б А.2.2-5.

13.РЕКОНСТРУКЦІЯ

13.1 Загальні положення

13.1.1 При проектуванні реконструкції багатоквартирних житлових будинків, в тому числі з надбудовою, вбудовою і прибудовою приміщень різного призначення, переобладнання нежитлових приміщень у житлові слід забезпечувати їх збереження і нормальне функціонування протягом всього періоду використання за призначенням, враховуючи час зведення будинків, особливості конструктивних систем, об'ємно-планувальних рішень, застосованих будівельних матеріалів і виробів, а також фактичного стану основи і конструктивних елементів.

13.1.2 При формуванні архітектурно-планувальних рішень необхідно враховувати вимоги розділу 5 з урахуванням можливостей пристосування і змін, обумовлених параметрами існуючого будинку. Висота приміщень громадського призначення, вбудованих та вбудовано-прибудованих у житлові будинки при їх реконструкції, приймається рівною висоті житлових приміщень, крім приміщень, в яких висота повинна бути збільшена згідно з технологічними вимогами.

13.1.3 Терміни проведення реконструкції будинків повинні визначатися соціальними і містобудівними потребами, результатами оцінки їх технічного стану, враховувати вимоги розділу проектної документації з експлуатації об’єкта, розробленої при його зведенні (в разі наявності), і збігатися з термінами капітального ремонту.

Перш, ніж приступити до робіт з проектування, необхідно провести технічне обстеження будівлі і отримати вичерпну інформацію про стан несучих конструкцій, комунікацій, інженерного обладнання та інше. Ступінь їх фізичного зносу також необхідно врахувати при визначенні доцільності проведення реконструкції.

13.1.4 Житлові будинки після реконструкції повинні відповідати призначенню і основним вимогам до них відповідно до чинних нормативно- правових актів.

13.1.5 В разі проведення прибудови, надбудови або заглиблення при реконструкції житлового будинку, розташованого у щільній міській забудові, необхідно врахувати вимоги ДБН Б.2.2-12, ДБН В.1.2-12 та забезпечити експлуатаційні параметри будинку та інших оточуючих споруд відповідно до основних вимог.

Проектні рішення повинні забезпечувати моніторинг технічного стану відповідальних конструкцій категорії А1 та А (ДБН В.1.2-14) і інженерних систем, контроль яких передбачений прийнятою системою спостереження і паспортизації будинку на етапі його експлуатації. В разі неможливості забезпечення візуального контролю технічного стану відповідальних конструкцій доцільно забезпечити дистанційний контроль з використанням пристосувань і пристроїв для вимірів і автоматичної реєстрації даних моніторингу.

13.1.6 У разі виникнення під час проведення реконструкції додаткових навантажень і впливів на що залишається частина житлового будинку його несучі та огороджувальні конструкції, а також грунти підстави повинні бути перевірені на ці навантаження і впливу відповідно до чинних документами незалежно від фізичного зносу конструкцій.

При цьому слід враховувати фактичну несучу здатність грунтів основи в результаті їх зміни в період експлуатації, а також підвищення з часом міцності бетону в бетонних і залізобетонних конструкціях.

При реконструкції житлового будинку слід враховувати зміни в його конструктивній схемі, що виникають в процесі експлуатації цієї будівлі (в тому числі поява нових прорізів, додаткових до первісного проектного рішення, а також вплив проведеного ремонту конструкцій або їх посилення).

При реконструкції житлових будівель зі зміною місця розташування санвузлів слід виконувати відповідні додаткові заходи щодо гідро-, шумо- і віброізоляції і, при необхідності, посилення перекриттів, на яких передбачається установка обладнання даних санвузлів.

13.2 Обстеження конструкцій фундаментів, підземних і наземних частин будинків

13.2.1 З метою врахування об'ємно-планувальних і конструктивних особливостей будинку, виявлення характеру і причин раніше утворених деформацій і пошкоджень слід перед його обстеженням провести аналіз наявної проектно-технічної та містобудівної документації, робочих креслень, актів на приховані роботи, паспортів технічного стану та інвентаризації, проектів раніше виконаних реконструкції і капітального ремонту тощо.

13.2.2 Обстеження будинку та оцінку його технічного стану слід виконувати згідно з ДСТУ-Н Б В.1.2-18, СОУ ЖКГ 75.11–35077234.0015, з урахуванням вимог ДСТУ Б В.3.1-2, ДБН А.3.1-5, ВСН 55-87(р), ВСН 57-88(р), ВСН 48-86(р). Склад і обсяги робіт із обстеження житлового будинку визначається програмою обстежень, яка розробляється проектною організацією на підставі технічного завдання на проектування з урахуванням вимог чинних нормативних документів.

13.2.3 Оцінка технічного стану житлового будинку повинна виконуватися комплексно і включати:

  • — оцінку рівня інженерного захисту території;
  • — перевірку відповідності чинним нормативним вимогам містобудування;
  • — оцінку несучих та огороджувальних конструкцій щодо основних вимог;
  • — оцінку пружно-деформативного стану будинку щодо експлуатаційної придатності його конструкцій та ґрунтової основи;
  • — оцінку інженерних комунікацій та рівня інженерного забезпечення.

13.2.4 Результати оцінки технічного стану конструкцій і пропозиції щодо заходів з реконструкції будинку доцільно проводити з урахуванням розрахунків конструкцій і основ, виконаних з фактичними властивостями матеріалів і суттєвих характеристик конструкцій, вимог розділів 6 і 9 цих Норм, а також зміни нормативного рівня навантажень і розрахункових характеристик з часу проектування будинку (сейсміка, снігове навантаження, властивості грунтів тощо).

13.2.5 Результат оцінки експлуатаційних характеристик відповідальних конструкцій і елементів будинку повинен визначатись відносно їх суттєвих характеристик, виражатись числовим значенням у співставленні з регламентними технічними умовами і пороговим рівнем будівельного виробу. Загальна оцінка технічного стану будинку і його частин, рекомендації щодо можливих і доцільних заходів з реконструкції надаються у технічному звіті.

13.3 Особливості інженерно-геологічних вишукувань

13.3.1 Інженерно-геологічні вишукування є обов'язковими для розроблення проектів реконструкції та капітального ремонту житлових будинків і повинні здійснюватися згідно з вимогами ДБН А.2.1-1, ДБН В.1.1-12, ДБН В.1.1-45, ДБН В.1.1-46, ДБН В.1.2-6, ДБН В.2.1-10, ДСТУ Б В.2.1-27 і розділу 6 цих Норм.

13.3.2 Інженерно-геологічні вишукування при реконструкції і капітальному ремонті житлових будинків повинні забезпечувати комплексне вивчення існуючого стану інженерно-геологічних і гідрогеологічних умов майданчика та його змін за час експлуатації для вирішення питання щодо несучої здатності існуючих фундаментів чи необхідності їх підсилення або зміцнення основи.

13.3.3 Склад, обсяги і методи інженерно-геологічних вишукувань проектна організація визначає у залежності архітектурно-планувального завдання реконструкції і капітального ремонту житлового будинку, його технічного стану, складності інженерно-геологічних умов.

13.3.4 До інженерно-геологічних вишукувань додатково входять:

  • — порівняння отриманих матеріалів вишукувань із архівними даними (за наявності);
  • — виявлення наявності та місця розташування існуючих підземних споруд, що залишилися (підвалів, фундаментів знесених будинків, тунелів, інженерних комунікацій, колодязів, підземних виробок тощо).

13.3.5 Інженерно-геологічним вишукуванням передує збір і вивчення наявних архівних даних про місцеві умови ділянки, на якій знаходиться житловий будинок, що підлягають реконструкції або капітальному ремонту, з визначенням особливих властивостей грунтів (просідаючі, набухаючі, засолені, пливунні, заторфовані, намивні, насипні тощо) та особливих умов території (підроблювані, сейсмічні, зсувонебезпечні, карстові, підтоплювані тощо.

13.4 Вимоги до об'ємно-планувальних рішень

13.4.1 Реконструкція житлового будинку, окремих секцій, поверхів, квартир і вбудованих приміщень повинна бути спрямована на приведення їх у відповідність до вимог чинних нормативних документів з урахуванням розділу 5 цих Норм.

13.4.2 При об'єднанні квартир по горизонталі і вертикалі допускається улаштовування додаткових прорізів і отворів в несучих стінах, перекриттях (надпідвальних, міжповерхових, горищних) і залізобетонних діафрагмах за умови забезпечення основної вимоги щодо міцності і стійкості проведенням запобіжних заходів. Допускається зберігати існуючі виходи з об'єднаних квартир, окремі кухні і санвузли (туалети, ванні кімнати).

13.4.3 При реконструкції квартир, розташованих на перших поверхах житлових будинків, доцільно створювати можливість їх використання для проживання осіб з інвалідністю та передбачати додатковий вихід на прибудинкову територію з урахуванням вимог розділу 5 цих Норм.

13.4.4 При реконструкції 5, 9 і 16-поверхових житлових будинків індустріальної забудови і окремих квартир в них допускається відхилення розмірів площ приміщень у квартирах (збільшення або зменшення) від встановлених у розділі 5 цих Норм за умови забезпечення основних вимог.

13.4.5 Допускається при реконструкції будинків залишати у цокольних і підвальних поверхах приміщення теплоцентрів, водомірних вузлів, електрощитових за умови їх висоти не менше 2 м, а у технічних підпіллях висотою не менше 1,6 м прокладати інженерні комунікації.

13.4.6 У житлових будинках І-ІІІ ступенів вогнестійкості при реконструкції допускається, як виняток, зберігати існуючі входи зі сходових кліток житлової частини будинку в підвали і технічні підпілля, які призначені тільки для прокладання інженерних комунікацій, а також існуючі приміщення цивільної оборони. Усі перелічені приміщення або вхід до сходової клітки повинні бути відділені від сходових кліток протипожежними перегородками 1-го типу з протипожежними дверима 2-го типу.

ДОДАТОК А (обов'язковий). ВИЗНАЧЕННЯ ПЛОЩІ КВАРТИРИ У БАГАТОКВАРТИРНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДИНКУ І ГУРТОЖИТКУ, ПЛОЩІ БУДИНКУ, ПЛОЩІ ПРИМІЩЕНЬ, ПЛОЩІ ЗАБУДОВИ, БУДІВЕЛЬНОГО ОБ'ЄМУ, ПОВЕРХОВОСТІ ЖИТЛОВОГО БУДИНКУ

А.1 Площу квартир визначають як суму площ усіх приміщень квартири за винятком лоджій, балконів, веранд, терас, холодних комор і зовнішніх тамбурів.

А.2 Загальну площу квартир визначають як суму площ усіх приміщень квартири (за винятком вхідних тамбурів в одноквартирних будинках), вбудованих шаф і літніх приміщень, підрахованих із такими знижувальними коефіцієнтами:

  • для балконів і терас – 0,3;
  • для лоджій – 0,5.

Площа під маршем внутрішньоквартирних сходів при висоті від підлоги до низу виступних конструкцій 1,6 м і більше включається до площі приміщень, де розташовані сходи.

А.3 Загальну площу приміщень гуртожитків і спеціалізованих житлових будинків для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю визначають як суму площ житлових кімнат, підсобних приміщень (у тому числі вбудованих шаф), приміщень громадського призначення, а також літніх приміщень.

Житлову площу багатоквартирних будинків і гуртожитків визначають як суму площ житлових кімнат без урахування вбудованих шаф.

А.4 Загальну площу квартир багатоквартирних житлових будинків визначають як суму загальних площ квартир цих будинків, визначену згідно з А.2.

Загальна площа приміщень громадського призначення, вбудованих у житлові будинки, підраховується окремо згідно з ДБН В.2.29 та ДБН А.2.23.

А.5 Площу багатоквартирного житлового будинку визначають як суму площ поверхів будинку, виміряних у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також площ балконів і лоджій.

Площа сходових кліток, ліфтових та інших шахт включається до площі поверху з урахуванням їх площ на рівні даного поверху.

Площа горищ, технічних поверхів та підвалів до площі будинку не включається.

А.6 Площу приміщень житлових будинків визначають за їх розмірами, вимірюваними між опорядженими поверхнями стін і перегородок на рівні підлоги (без урахування плінтусів). При визначенні площі мансардного приміщення враховують площу цього приміщення з висотою похилої стелі не менше 1,5 м при нахилі 30° до горизонту; 1,1 м при 45°; 0,5 м при 60° і більше. При проміжних значеннях висота визначається за інтерполяцією. Площу приміщення з меншою висотою враховують у загальній площі з коефіцієнтом 0,7, при цьому мінімальна висота стіни повинна бути 1,2 м при нахилі стелі 30°; 0,8 м при нахилі від 45° до 60°; не обмежується за нахилу 60° і більше.

А.7 Площа забудови багатоквартирного житлового будинку визначається як площа горизонтального перерізу по зовнішньому обводу будинку на рівні цоколя, включаючи виступні частини. Площа під будинком, розташованим на стовпах, а також проїзди під будинком включаються до площі забудови.

А.8 Будівельний об'єм багатоквартирного житлового будинку визначають як суму будівельного об'єму вище позначки ±0,000 (надземна частина) і нижче цієї позначки (підземна частина).

Будівельний об'єм надземної і підземної частин будинку визначають у межах обмежуючих поверхонь із включенням огороджувальних конструкцій, світлових ліхтарів, починаючи з позначки чистої підлоги кожної з частин будинку, без урахування проїздів і просторів під будинками на опорах.

А.9 При визначенні поверховості надземної частини багатоквартирного житлового будинку до кількості поверхів включають усі надземні включаючи мансардний), у тому числі технічні і цокольний, якщо верх його перекриття знаходиться вище середньої планувальної позначки землі не менше ніж на 2 м.

При різній кількості поверхів у різних частинах будинку на ділянці з уклоном поверховість визначають окремо для кожної частини будинку.

Верхній технічний поверх, в якому не розміщені приміщення, що допускаються згідно з 5.38, при визначенні поверховості будинку не враховують.

А.10 Склад обов'язкових техніко-економічних показників по багато- квартирному житловому будинку слід приймати відповідно до ДБН А.2.2-3.

ДОДАТОК Б (довідковий). РОЗРАХУНОК ПАСАЖИРСЬКИХ ЛІФТІВ

Таблиця Б.1 — Мінімальна кількість пасажирських ліфтів

Поверховість будинку Кількість ліфтів Вантажопідйомність, кг Швидкість, м/с Найбільша поповерхова площа квартир, м2
До 9 1 630 або 1000 1,0 600
10-12 2 400
630 або 1000
1,0 600
13-17 2 400
630 або 1000
1,0 450
18-19 2 400
630 або 1000
1,6 450
20-25 3 400
630 або 1000
630 або 1000
1,6 350
20-25 4 400
400
630 або 1000
630 або 1000
1,6 450

Примітка 1. Ліфти вантажопідйомністю 630 або 1000 кг повинні мати габарити кабіни не менше ніж 2100 мм × 1100 мм.

Примітка 2. Таблиця складена з розрахунку: 18 м2 загальної площі квартири на людину, висота поверху 2,8 м, інтервал руху ліфтів 81-100 с.

Примітка 3. У житлових будинків поверховістю 20 поверхів і вище, в яких величини значень поповерхової площі квартир, висоти поверху і загальної площі квартири, що припадає на одного мешканця, відрізняються від прийнятих в таблиці кількість, вантажопідйомність і швидкість пасажирських ліфтів встановлюються розрахунком.

ДОДАТОК В (довідковий). БІБЛІОГРАФІЯ

1. Житловий кодекс України (проект), 2005

2. Земельний кодекс України, 2000

3. Методика расчета вертикального транспорта для общежитий, гостиниц, пансионатов, жилы, административных зданий, зданий высших учебных заведений и больничных комплексов. – М.: ЦПКБА «Союзлифтмаш», 1979. – 42 с. (Методика розрахунку вертикального транспорту для гуртожитків, готелів, пансіонатів, житлових, адміністративних будинків, будинків вищих навчальних закладів і лікарняних комплексів)

4. НАПБ 05.01291Технологічна інструкція. Порядок улаштування, монтаж засобів системи оповіщення про пожежу

5. МУ 229581 Методические указания по осуществлению государственного санитарного надзора за устройством и содержанием жилых зданий. – М., 1981 (Методичні вказівки щодо здійснення державного санітарного нагляду за влаштуванням та утриманням житлових будинків)

6. МВ 8.8.2.41272006 Визначення та гігієнічна оцінка показників токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів. Методичні вказівки

7. ІКАО ст. 6.3 додатка № 14 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1994 р.

8. Нормали архитектурно-планировочных элементов жилых и общественных зданий с учетом использования их инвалидами. Пособие по проектированию/под ред. В.В.Куцевича. – К.: КиевЗНИИЭП, 1999 (Нормалі архітектурно-планувальних елементів житлових та громадських будинків з урахуванням використання їх інвалідами. Посібник з проектування)

9. Порядок проведення національної інвентаризації антропогенних викидів із джерел та поглинання поглиначами парникових газів 27 жовтня 2008 Наказ Національного агентства екологічних інвестицій України 24.10.2008 № 58

10. Regulation (EU) № 517/2014 of 16 April 2014 on fluorinated greenhouse gases and repealing Regulation (EC) № 842/2006 (Регламент (ЄС) № 517/2014 від 16 квітня 2014 р. Про фторумістні парникові гази та відміну Регламенту (ЄС) № 842/2006)

11. NF E354001980 Refrigeration plants. Safety rules (Установки холодильні. Правила техніки безпеки)

12. Directive 2010/31/EU on the energy performance of buildings (Директива 2010/31/ЄС з енергоефективності будівель

13. Directive 2010/30/EU оn the indication by labelling and standard product information of the consumption of energy and other resources by energyrelated products (Директива 2010/30/ЄС про вказування за допомогою маркування та стандартної інформації про товар обсягів споживання енергії та інших ресурсів енергоспоживчими продуктами

14. ДСТУ Н Б ХХХХ:2013 Настанова щодо підбору та облаштування лічильників води та теплоти у багатоквартирних будинках

Ключові слова: нормативні документи, житло І і ІІ категорії, нормативні вимоги, загальні положення, архітектурно-планувальні та конструктивні рішення, об’ємно-планувальна структура, елементи будинку, квартири, спеціалізоване житло, нежитлові приміщення, склад та площа приміщень, інженерне обладнання, пожежна безпека, безпека та доступність у використанні, санітарно-гігієнічні вимоги, довговічність і ремонто- придатність, енергозбереження, додатки, проектування висотних будинків

Нормативные документы Определение класса последствий объекта строительства
Определение класса последствий объекта строительства
Официальный ответ ГАСИ по ключевым изменениям в разрешительной системе в строительстве
Нормативные документы ДБН В.2.6-31:2016 «Тепловая изоляция зданий»
ДБН В.2.6-31:2016 «Тепловая изоляция зданий»
На замену ДБН В.2.6-31:2006
Комментарии
Loading
E-Mail:
следить за ответами